Нарід – собі/X
| ◀ IX | Нарід – собі X |
XI ▶ |
|
«Нарід — собі» має прихильників і серед кольорового людства. Наведу один дуже яскравий приклад з історії американських негрів. Тяжко собі уявити щось більш імпозантного з одного боку та більш трагічного — з другого, ніж доля культурних змагань чорного населення в країні зоряного прапору. Ціла доля американських негрів взагалі — це жахливе мучеництво. Перед 1863 р. — отже перед скасуванням невільництва негрів в Америці— їхнє життя було справжнім пеклом на землі. Культурний світ довідався про це з документально жахливої відомої книги Бічер Стоу: «Хатинка дядька Хоми» (1852). Аджеж негрів білі пани не уважали тоді за людей. Епископ Ч. Каролль видав проти них працю, символічно надписану: «Неґр — це худоба»; в ній логічною методою та цитатами з Біблії автор доводив, що Бог не був негром та не створив це племя, через що воно не належить до людей, але до худоби. В цей час невільництва закони Південних Штатів карали просвітню працю серед муринів, як протидержавний злочин. Коли з ініціятиви президента Лінкольна та після т. зв. «сецесійної війни» між Північчю і Півднем Сполучених Штатів невільництво негрів було врешті формально скасоване, фактичне їхнє положення залишилося тяжким. Традиційна расова ворожнеча до них з боку місцевого білого населення стихійно лютує й надалі. Американська негрофобія — це щось гіршого за европейський антисемітизм. Культурні змагання муринів злочинно саботуються білим населенням. Існує від 1866 року спеціяльна організація, славетний «Ku-Klux-Klan», що пляново влаштовує погроми негрів та руйнує їхню працю: підпалює школи та церкви, самосудно вбиває або живцем спалює негрів. 4000 людей впало жертвою таких «лінчів» за останні 40 років. Я не згадую тут про численні заборони, якими принижується людська гідність негрів; для них заведені, напр., спеціяльні ваґони в потягах, окремі відділи в трамваях; їм невільно увійти до жадної прилюдної установи для білого населення, отже до церкви, бібліотек, шпиталю, ресторану, театру, кіна, тощо; у 20 штатах заборонені мішані подружжя: у 18 дозволено лише нижче навчання чорного населення. Фактично американські негри живуть під перманентним бойкотом своїх білих земляків. В. Б. Сміт, автор відомої праці «Кольоровий кордон» (The Color-Line), гадає, що для білого населення Америки «вогонь, повінь, пропасниця, голод і війна, а навіть неосвіченність та лайдацтво… менш небезпечні, ніж ближчий зв'язок з неграми».
Проте, негри мають приятелів і прихильників серед білого населення, особливо північних штатів. Підтримують їхні культурні змагання Карнеджі та Дж. Д. Рокфеллер; цей останній заклав в 1902 р. Загальний Шкільний Відділ «General Education Bord» для підтримки чорного шкільництва, призначивши на цю мету 50.000.000 дол. Існують також і інші подібні фонди, як напр.. «John F. Slater Fund», або «Anna Т. Jeanes Foundation» і особливо фонд ім. Дж. Розенвальда, заходами якого від 1914 р. було збудовано понад 700 шкіл для муринів.
Ріжні христіянські церкви, особливо протестанські, а передовсім «American Missionary Society» багато зробили для поширення освіти серед муринів. Їхніми заходами повстали перші високі школи для муринів у південних штатах, як Atlanta University (Georgia), Fisk University (Tennessee), Institut of Hampton (Virginie), або славетний «Institut of Tuskegee» (Alabama).
Звичайно, цієї допомоги з боку білих приятелів було все замало. Негри незабаром мусили стати на шлях фінансової самодопомоги. Піонером цього діла був заслужений національний «будитель» негрів небіжчик Буккер Т. Вашінґтон. В дитинстві ще невільник, свідок «сецесійної війни» за визволення свого народу, відтак захоплений самоук і врешті провідник чорного племени в Америці, що шляхом масової освіти та господарсько-технічного вишколення хотів привести його до «обіцяної землі» власної свободи — ось головні етапи подивугідного життя цього чорного Т. Шевченка, так чудово описаного ним у знаменитій його «Автобіоґрафїі». Ніколи не забуду, з яким палким захопленням Буккер Вашінґтон у 1910 р. старим дідусем, мовляв, на порозі вічности, з'ясовував і захищав справу американських муринів у Празі. З іменням його зв'язанна одна з найбільших культурних установ в Америці, сьогодні на цілий світ славетний Institut of Tuskegee (Alabama), фактично чорна технічно-господарська Академія. Заклав її Буккер Вашінґтон в 1881 р. майже з голими руками, маючи до диспозиції від штату 2000 дол. та репрезентуючи у своїй особі цілу професорську колеґію цієї школи. В 1901 р. ця школа уявляла із себе мале «університетське місто». Вона мала 50 будинків, з яких 47 збудували власними руками (тільки під керовництвом фахівців) її слухачі. Взагалі в цім муринськім Інституті обов'язує засада: «не тільки за власні гроші, але й своєю працею». «Для центральної будівлі — пише Ж. Фіно, автор відомої монографії «Забобони Раси» (1921) — було вжито 800.000 цеглин, зроблених руками учнів Чюскеджі». Взагалі всі ремісничі праці, зв'язані з розбудованням цієї установи, також електротехнічні та навіть інсталяція великих машин (125 HP) — все це зробили власними руками самі слухачі, оплачуючи таким чином такси (приблизно 80 дол. на рік) за право навчання. Через це і незаможна молодь може студровати в цім Інституті. Сьогодні «Чюскеджі Інститут» міститься вже у 120 будинках; має 2000 акрів досвідних полей; 200 членів лекторського персоналу та 2000 слухачів. Все це за власні гроші та власними руками. Все це виключно муринська праця. «Хоч негри дуже вбогі — каже Фр. Л. Шель, автор французької книги «Муринське питання в Сполучених Штатах» (1923), вони все жертвують свою працю та гроші, коли йде про виховання своїх дітей. Мільйонами долярів обчислюються суми зібрані серед них, чи то просто, чи за посередництвом церкви, або шляхом податку на шкільні справи». До світової війни вони склали на цю мету кругло 10 міл. дол.
Історія не знав прикладу більш швидкого та масового поширення просвіти, ніж серед американських негрів після скасування невільництва. На протязі перших п'яти років «волі» вони мали 4329 початкових шкіл з 9307 учителями та 200.000 школярами. В 1924 р. було у муринських початкових школах 2.149.584 школярів на 10.500.000 чорного населення, себто 60 % дітей шкільного віку. Тепер щорічно закінчує високі школи 2000 муринів-абсольвентів. Негри велику увагу звертають і на освіту дівчат. Є кілька сот муринських жінок з високою освітою. Муринки дуже свідомі та енерґійно підтримують своє власне шкільництво, зокрема ж «Спелмен-Коледж» для дівчат, бож «це муринський коледж», як це спеціяльно підкреслює одна мати-муринка в заклику до чорного жіноцтва.
Не лише в ділянці просвіти, але також і на полі господарськім та в інших проявах національного самоозначення американські негри досягли всього здебільшого власними силами, коштами та працею. Національне пробудження та самоозначування американських негрів, це один з найцікавіших проявів сучасного національного відродження взагалі.