На крилах пісень/В магазині квіток

Матеріал з Вікіджерел
На крилах пісень
Леся Українка
В магазині квіток
• Інші версії цієї роботи див. В магазині квіток Львів: Товариство ім. Шевченка, 1892
В магазині квіток.

В великому місті в роскішну теплицю
 Дівчина прийшла́ молода,
Бо серцем почула весну́ чарівницю,
 Шуміла весняна вода.

І ледве струмки́ задзвеніли співочі,
 Пташки́ заспівали дрібні́, —
Вчувались дівчи́ні веснянки дівочі,
 Ввижались діброви рідні́.

І ледве натуру зо сну зімово́го
 Збудив поцілунок весни, —
Дівчина запра́гнула рясту дрібно́го,
 Їй про́ліски снились ясні́.

Тепер вона тут, в сій роскішній світлиці…
 Ох, що се так серце стиска́?
Як душно, як тісно, немов у темни́ці!
 Сей пах мов отрута яка!

В теплиці між кві́тами скрізь похожає
 Гурток панночо́к і пані́в.
Дівчи́на круго́м погляда, уважає,
 І по́гляд єї посмутнів:

Все квіти роскішні.... Дівчи́на зітхнула,
 „Чим можу панянці служить?“

Зненацька чийсь голос дівчина почула, —
 То кра́мар паничик біжить.

„Чі є в сій теплиці весняниї квіти?“
 Питає дівчи́на його́.
„А як же! є різні, — чим маю служити?
 Тут можна набути всього́:

„Ось є гіацінти, нарціси і рожі,
 Азалії є запашні,
„Конва́лії свіжі, фіялочки гожі“....
 — „Ні, про́лісків треба мені“....

Здивовано глянув панич; зашарі́лось
 Дівчи́ні обличчя бліде́.
„То панночці про́лісків простих схотілось?
 „Йіх в місті немає ніде!

Тут только садо́ві квітки.“ — „ Дуже шко́да.“ —
 І вийшла дівчи́на смутна́.
„Тут мійські роско́ші! тут мійська виго́да!“
 Вертає до дому сумна́.

Зустрілась їй жінка, на плечіх похилих
 Несе щось, убога така.
— „Чі купите, панночко, проліскїв білих?“ —
 Тремтить із квітками рука.

— Звичайне! А звідки, я вас попитаю,
 Взяли ви сі квіти свої? —
— „Та сила ж квіто́к тепер всюди по гаю!
 Се тут“.... Та не чула йійі

Дівчи́на. Згадала околиці рідні:
 Скрізь квіти, ряст, я́сна роса́....
На про́ліски білі, на квіти лагідні
 Скотилася тихо сльоза....