Перейти до вмісту

На крилах пісень/Сон літньої ночі

Матеріал з Вікіджерел
На крилах пісень
Леся Українка
Сон літньої ночі
• Інші версії цієї роботи див. Сон літньої ночі Львів: Товариство ім. Шевченка, 1892
Сон літньої ночі.
 
(Посвята М. Ставиському.)

Сон літньої ночі колись мені снився.
 Коротка та літняя нічка була,
І сон був короткий, — він хутко змінився
 І зник, як на сході зоря розсвіла́.

Чудовая мрія роскішня та ясна
 Кохано в ту ніч обгорнула мене,
Приснилась мені люба доля прекрасна,
 Приснилось невидане щастя дивне́.

Була я щасли́ва, безмірно щаслива;
 Приснилось мені.... та того́ не списать!
Де в світі є мова така чарівлива,
 Щоб справжнеє щастя могла росказать?

Та сон був короткий. Ранесенько-рано
 Вже зникла рожевая мрія моя,
Туди полинула, де грала кохано
 Злотисто-рожева світо́ва зоря.

Поглянула я, що вже нічка зникала,
 І душу мою обгорнула печаль,
І тихо-тихесенько я промовляла:
 „Сон літньої ночі! мені тебе жаль!.... “

Я щастя не маю і в мріях не бачу,
 Бо иншиї мрії у серці ношу;
Коли я часа́ми журюся і плачу, —
 Я щастя у долі тоді не прошу.


Для инших і доля і щастя хай буде,
 Собі я бажаю не сну́, а життя́, —
Хто зо́ сну проки́нувсь, хай щастя забуде,
 Йому вже до щастя нема воріття!