На роковини смерті Шевченка

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
На роковини смерті Шевченка
автор: Володимир Іванович Самійленко
Створення: 25 лютого 1888, опубл.: 1891. Джерело: Володимри Самійленко: твори, том I. Державне видавництво «Художньої літератури» Київ 1958  


На роковини смерті Шевченка


Умер поет! І струни голосні
Порвалися, замовкнули навіки.
Ми стали сиротами, і, сумні,
Ми понесли у серці жаль великий.
І довго плакали… І от тепер
Щороку згадуєм сумну пригоду.
Але чи справді вмер він? Ні, — не вмер!
Поет живе в серцях свого народу!

Його душа в святих його словах
Одбилася акордами смутними;
Вона живе і в тих благих сльозах,
Що над його піснями пролили ми;
Вона живе, витає поміж нас
Надією на щастя, на свободу:
Любить народ навчає кожний час —
Поет живе в серцях свого народу!

Поет живе! Ми слухаєм його:
Ми чуєм заповіт його священний —
Учитися, кохати край стражденний
І не цуратись рідного, свого.
І всі ми, скільки є, в душі своїй
Клялись тих дум не зраджувати зроду,
І справдимо ми заповіт святий, —
Поет живе в серцях свого народу!


25 лютого 1888 р. [1]



Примітки

  1. Надруковано у зб. «Україні» 1906 р., стор. 19–20.