зареєстрованої спілки з обмеженою порукою у Львові.
З друкарнї Наукового Товариства імени Шевченка під зарядом К. Беднарського.
ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО.
Автор отсеї книжечки, Володимир Самійленко, вродив ся 22 сїчня 1864 р. в Сорочинцях Миргородського повіту, ходив до ґімназії в Полтаві, а в р. 1884 вступив до київського університету, де займав ся студіями старих язиків, грецького та латинського, а також романських, француського й італїйського. За порадою деяких земляків, що вже тодї високо цїнили його поетичний талант, він не держав урядових екзаменів і пішов на службу при телєґрафі. Та проте йому не пощастило устроїти своє житє так, як би слїд було для дальшого розвою його таланту. Проживши два роки у Київі і оженивши ся він був змушений для шматка хлїба взяти посаду редактора „Земского Сборника“ при земстві в Чернигові, де пробув кільканацять лїт. Покинувши там місце побув коротко також у земській службі в Катеринодарі і не менше коротко в Миргородї. Скасованє російського указу з 1876 р. і повстанє української преси спровадило його до Київа і ми від кінця 1905 р. бачимо його в рядах співробітників Громадської Думки, Ради, Шершеня та инших часописий.
Отсе ті немногі дані, які маємо про житє В. Самійленка. Коли додамо до того ще, що його поетична дїяльність розпочала ся 22 роки тому назад, що він містив свої поезії та переклади по всїх виднїйших українських виданях, які в той час могли перейти через митарства цензури, а переважно друкував їх у Галичинї (в „Зорі“, „Правдї“, „Літ. Наук. Вістнику“, „Зернах“, „Буковинї“ та „Дзвінку“), то будемо мати все те, що біблїоґраф може сказати про зверхнє житє нашого поета.
Як мало сего! І як мало се все дає нам про Самійленка такого, що нам хотїлось би знати! Який був його духовий розвій, які вчителї, які впливи, що корисно чи шкідливо відбивало ся на формованю його душі і на її випливах — його творах? Нїчого сего ми не знаємо. Сам Самійленко занадто скромний і тихий, щоб уводити нас у таємну робітню свого духа. І ми бачимо лише, як із тої робітнї виходить твір за твором, поезія за поезією, всї гарні, деякі блискучі і цїнні як коштовні перлини нашої лїтератури, инші хоч і слабші змістом, та все однаково викінчені, виточені, обшлїфовані і вилелїяні, всї написані бездоганно чистою, ясною, як небесна блакить, прозорою і дзвінкою українською мовою. І ся мова, ся гармонїйність у творах Самійленка, то одна з загадок його появи. Він не силкуєть ся ставати на котурни, глаголати по пророцьки, як небіщик Кулїш; говорить по просту і чистою мовою такою, що її однаково розуміють і нею любують ся і над Сяном та Днїстром і над Днїпром і над Доном та Кубаню. Нїхто з сучасних українських і галицьких поетів не посїдає секрету української мови і ясного вислову в такій мірі, як Володимир Самійленко.
Мусимо піднести ще одну важну річ: Самійленко не випускає своїх поезій так як многі молодші поети, що ллють їх як воду, любуючи ся самим шумом і плюскотом і не дбаючи про те, що в них нема нїчогісїнько продуманого, а тим менше прочутого і прожитого самим поетом. У Самійленка кождий, навіть найслабший вірш продуманий основно, кожда строфа стоїть для себе як орґанїчна цїлість, нема в них повторень і перемелюваня пустої полови і від разу чуємо, що се говорить не лише талановитий поет, але також розумний, осьвічений чоловік, говорить серіозно, про річи, які наболїли у самого і неначе самі просять ся на уста. Можна не згоджувати ся з його поглядами, сперечати ся з ними, але від першої хвилї маємо вражінє, що читаючи вірші Самійленка чуємо слова чоловіка поважного, а не пусту гру слів.
Талант Самійленка якось, так сказати, не розвивав ся доси. Він від разу виступив готовий і від разу виявив головні прикмети своєї душі: поважну задуманість і сатиру підправлену золотим українським, добродушним, а не гризким гумором. Отсей гумор, що немов усьміхаєть ся крізь сльози, се одна з найвизначнїйших прикмет нашого поета. Він і тут не гонить ся за зверхнїми ефектами, не полює на сензацію, говорить по просту, нераз аж нїби наївно, але ми так і бачимо, як його очи сьміють ся, а на устах висить вираз: „Я-ж вас усїх розумію наскрізь!“
Отся книжечка, що містить у собі весь 22-лїтнїй поетичний доробок Вол. Самійленка (крім його драматичних творів, одного оповіданєчка та перекладів із Молїєра та Данта), повстала головно заходом і працею д. М. Мочульського, який не пожалував труду переглянути всї доступні йому галицькі й українські виданя, де в роздріб друкували ся поезії Самійленка, позводити з них копії, усталити дати їх написаня та вказати, де що було друковано, і надто перевести переписку з автором що до делїкатного питаня, які псевдонїмні та анонімні річи, признавані йому устною чи писаною традицією, вийшли справдї з під його пера, а які нї. Шан. автор з усякою готовістю удїлив усїх жаданих інформацій і таким способом отсю збірку, якій даємо вибраний ним самим титул „Українї“, можна вважати першим повним, хронольоґічно впорядкованим і самим поетом авторізованим виданєм поезій Володимира Самійленка.
Бажаємо шановному автору, щоб дальші роки його житя — а дай Боже йому їх як найбільше! — зложили ся кориснїйше для його поетичної продуктивности і щоб у роцї ювилею його 25-лїтньої дїяльности Україна могла поздоровити його з новим, ще кращим від отсего томом його власних творів!
Передплата на II серію Лїтературно-Наукової Біблїотеки нипосить у сім роцї з причини її розширеня кор. Хто зложив менше, най дішле решту проте.
Крім того можна набувати в Видавничій Спілцї отсї видані окремо, або набуті твори:
1. АКОРДИ, антольоґія україньскої поезії від стерти Шевченка до найновійших часів під ред. д-ра Ів. Франка, з ілюстраціями Ю. Панкевича, люксусове виданє, по цїнї 6, 7·58, 8, 8·50 і
Всї видання Видавничої Спілки продає й висилає також Книгарня Наукового Товариства імени Шевченка у Львові, ул. Театральна ч. 1 (до Росії висилає по цїнї коло 45 коп. за одну корону).
Робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона опублікована до 1 січня 1928 року.
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Україні, де авторське право діє протягом життя автора плюс 70 років.
Автор помер у 1925 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.