ПЕРЕСПІВ.
В кого в серцї нема весни,
Той весни й не взнає;
Хто сам мовчить, тому луна
Не відповідає.
Хто не поет, тому шкода́
Зрозуміть піїта;
Хто не коха, той не найде
Нї в кого привіта.
На що думка, коли вона
Не дбає нїкому?
На що розум, що зачинивсь
У собі самому?
Що з писання, поки його
Хто не прочитає,
Або з душі, що другої
Душі не шукає?
Кожде життє повинно єсть
З другим життєм злитись;
Нема серця, котре-б могло
В самотї розвитись.
І тілько той, хто збувсь себе —
Сирота безродний;
Не взнать тому весни по вік,
Хто серцем холодний.
