Українї/Українська мова
◀ Ридання душі | Українї Українська мова |
Зимовий діялоґ ▶ |
|
Діямант дорогий на дорозї лежав, —
Тим великим шляхом люд усякий минав
І нїхто не пізнав діяманта того́.
Йшло багато людей і топтали його,
Але раз тим шляхо́м хтось чудовний ішов
І в пилу на шляху діямант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав
І до дому принїс і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тодї: камінець засіяв
І промінням ясним всїх людей здивував,
І палючим огнем кольористо блищить,
І проміннє його усїм очи слїпить,
Так в пилу́ на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усї сили свої,
І в народний вінець, як в оправу ввела,
І як зорю ясну вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очи слїпить.
Хай же ті вороги понїміють скоріш,
Наша-ж мова сія' що години яснїш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилї Тарас,
Щоб поглянувши сам на створіннє своє,
Він побожно сказав: „Відкіля нам сіє!“
Київ, 1885 р., 12 листопада.
Друковано: »Зоря«, 1886, стор. 163.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/04/%D0%9E%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82_%D0%B7_%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3_%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%BC_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D1%80%D1%83%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BA%D0%B8_-_032.jpg/35px-%D0%9E%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82_%D0%B7_%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3_%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%BC_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D1%80%D1%83%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BA%D0%B8_-_032.jpg)