Непохитному/Червоний заспів

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Непохитному (1920
Василь Чумак
Червоний заспів
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Видання: Київ: «Боротьба», 1920.

ЧЕРВОНИЙ ЗАСПІВ.

І.

Риємо-риємо-риємо
землю, неначе кроти;
з крутів плазуємо зміями,
сіємо-сіємо-сіємо
буйні червоні цвіти…

Бурями сійтеся, бурями,
маки — червоні вогні:
там по-за ґратами — мурами
тінями сірими — хмурими
ранки конають ясні.

Вдаримо гучно ми дзвонами —
всесвіт обійде луна —
кинемо вільно червоними:
— Владарі світу з коронами,
вже не потрібні ви нам.


ІІІ.

Ми — тіни… Ми — тіни меткі.
Ми — влучні рушення руки.
Ми носимо в грудях ненависти море, —
і в ночі осінні, в обіймах імли
ми гимни тобі заплели,
червоний тероре!

Ми — жах. Ми — караючий гнів.
Ми молимся культу вогнів, —
і хто є відважний, і хто нас поборе?..
Ми — тіни. Ми — криця. В обіймах імли
ми гимни тобі заплели,
червоний тероре!