Нестор Нижанківський. Життя і творчість/Значення Н. Нижанківського для української музики Галичини

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нестор Нижанківський. Життя і творчість.
Юрій Булка
Значення Н. Нижанківського для української музики Галичини
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Нестор Нижанківський увійшов у музичний процес Галичини в 10-х роках ХХ віку. На той час чільними постатями української музики вже стали Станіслав Людкевич і Василь Барвінський. Перший здобув собі авторитет як автор ряду творів, що мали широке визнання громадськості (найвизначнішою з них була кантата-симфонія "Кавказ"). В. Барвінський, яскраво заявивши про себе низкою фортепіанних прелюдій і солоспівів, повернувся на рідну землю після навчання у Празі і надзвичайно активно включився в музичне життя. Обидва митці були не лише найяскравішими композиторами-професіоналами, які становчо повернули українську музику в Галичині в нове європейське русло. Своєю самовідданою, надзвичайно енергійною працею вони намагалися заповнювати усі потрібні напрями в музичному розвою краю: музичну освіту, організацію концертного життя, музичне виконавство, музикознавство, музичну критику і т.&nbps;п. Така багатостороння їх діяльність розкрила перед українськими музикантами нові неосвідомлювані досі перспективи для молодої професійної української музичної школи, формувала в українського громадянства повагу до рідної музичної культури, яка стала розцінюватися як невід'ємна, органічна частка нового національного єства. Яскравий надихаючий приклад С. Людкевича і В. Барвінського покликав до життя нове покоління талановитих музик, які, рівно ж здобувши першорядну музичну освіту в краю (завдяки розгалуженій сітці філій Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові) і закордоном (головно в Празі, Відні та Берліні), постановили присвятити своє життя розбудові українського музичного мистецтва. І першим з цього покоління музик став Н. Нижанківський.

Це був митець драматичноі долі. Перша світова і українсько-польська війни, важкі змагання до здобуття державності забрали в молодого музиканта літа, найбільш придатні й продуктивні для професійного становлення. Роки еміграції в Австрії та Чехословаччині були сповнені турботами про заробіток для утримання родини. До того ж невиліковна хвороба (туберкульоз кості) поступово підкошувала його сили, привела до передчасної смерті в 46-річному віці. Але всупереч усім химерам долі Нестор Нижанківський став помітною фігурою в українській музичній історії.

Його місце в цій історії визначається насамперед творчою спадщиною. Вона скромна кількісно, але цілий ряд кращих його творів написані з справжнім талантом і майстерністю.

Різностороння обдарованість Нестора Нижанківського, його активна, енергійна вдача сприяла прояву різних сторін талановитої натури. Це, зокрема, його праця на педагогічній ниві в Українському високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова в Празі та у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові. Він був активним учасником і організатором музичного життя серед українських громад Відня і Праги 20-х років, продовжував це робити й у Львові в ЗО-ті роки. Галичани добре знали Нестора Нижанківського і як талановитого музичного критика, на вістрі його пера часто були пекучі проблеми сьогодення. І завжди він поставав як поборник високого професіоналізму в українській музиці.

Така плідна і різностороння творча діяльність Нестора Нижанківського, його самобутній талант дають підставу називати його ім'я поруч з іменами його старших сучасників, яких він щиро шанував і однодумцем яких так природньо і невимушено став — С. Людкевича і В. Барвінського.