Не ваша я і ви іще не мій,
І мучусь я із того і радію,
Що я із вами - на землі одній
І що на щастя - маю ще надію.
Не ваша я і можу бути ще
Такою, як бувають - тільки діти,
Й не прагнути в обійми, як натще,
І, хвилею, щораз, - не червоніти.
Я дякую, що саме ви такий,
Що ви мене, незайману ще вами,
Жалієте... За мрій - несупокій,
За те, що і... не висловить словами...
За всі - не зустрічі, що все - самій
Мені: коли й - журюсь, коли й - радію...
Що я - не ваша ще, що ви - не мій,
Але на щастя - маю ще надію.