обапол
| обапол |
|
|
Оба́пол, ла, м. = Обаполок.
Оба́полок, лка, м. 1) Горбыль, крайняя доска при распилкѣ бревна. 2) Окраина. Кий там чорт у Харькові горо́ди! хиба по обапілках города. Лебед. у.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924