Одно слово (1930)
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| Одно слово Луцьк: Волинський союз сільської молоді, 1930 |
|
 |
|
ЛЕСЯ УКРАЇНКА ОДНО СЛОВО ПОЕМА.  Видавництво: Волинський Союз Сільської Молоді. |
— вул. Пілсудського № 13. —
Ларіса Косачівна (по чоловікові Квітка) народилась у м. Звягелі на Волині р. 1872 (13 лютого по старому стилю). Батько її, Петро Косач, був тоді предсідателем з'їзду мирових посередників і пізніше він перейшов на таку-ж посаду до Ковля, поблизу якого мав маєток, с. Колодяжне; там Леся Українка прожила свій дитячий вік. Мати Лесіна, письменниця Олена Пчілка (Ольга Косачева) була з роду Драгоманових, рідна сестра Михайла Драгоманова.
Почала писати Леся ще бувши 12-літньою дівчиною. Перша збірка її віршів під назвою „Відгуки” вийшла у Львові р. 1892; пізніше вийшла збірка: „На крилах пісень”, „Перезви”.
Оцей вірш „Одно слово” надруковано в Київі р. 1908 окремою книжечкою.
З більших поетичних творів Лесі Українки можна зазначити: „В катакомбах”, „Бояриня“, „Роберт Брус”, „Сафо”, „Кам'яний господар”, „Лісова пісня” й багато інших, що вийшли у світ у III томах.
Леся Українка вмерла 1.VIII року 1913 в Сурамі, на Кавказі, де чоловік її, Клим Квітка, служив, яко судовий слідчий.
Про одного з таких засланців ніби-то оповідає якут. То був молодий лікар, а може студент медицини. Якути, дикі й темні люде, полюбили були його, бо він до них ставився добре, давав їм лікарські поради, оповідав їм, читав їм книжки й сам навчився по-якутському, записував їхні пісні й казки. Нещасний засланець занедужав з туги за волею, якої не мав сам і не міг здобути для свого народу. І коли якути питали, чого він тужить, чого йому бракує, то він не міг їм сказати, бо на мові якутській нема слова: „воля”. Він їм хотів пояснити те слово ріжними прикладами, але темні якути ніяк не могли зрозуміти його.
З туги за волею засланець умер.
А якути думали що те невідоме їм слово, то якісь чари, якесь закляття, коли від його люде умирають.
Бо дійсно таки за волю кращі люде, кращі борці за народ свій, готові й життя своє віддати.
|
Було їх тута три чужих людей; Казав: „ідіть, я буду спати сам, не вмів і не навчився, хоч і хтів. казав нам і співав своїх пісень, як-би й вони без того пропадали, а як то зветься, як хто має пташку та жаль було чужого, бо слабий. нема-ж мені тут… ех, немає слова“! А теє слово раз мені казав |
|
БІБЛІОТЕКА „МОЛОДОГО СЕЛА"
дає сільській молоді видавництва, що ведуть до відродження сільського життя, що ширять засади суспільно-освітньої та господарчої праці на Волині. До цього часу вийшли й продаються слідуючі видання:
1. Я. ДЕЦ — „Рух молодого села на Волині“ (вид. польське). 2. Те саме (вид. українське). 3. А. ГЕРМАШЕВСЬКИЙ — „Як організувати Гуртки Сільської Молоді на Волині“? (вид. польське). 4. Те саме (вид. українське) 5. ЛЕСЯ УКРАЇНКА — „Одно слово“ поема (вид. українське). АДРЕСУВАТИ: Волинський Союз Сільської Молоді або Редакція „Молодого Села“ |
|
ВОЛИНСЬКИЙ СОЮЗ СІЛЬСЬКОЇ МОЛОДІ „Молоде Село” це сердечний приятель і провідник української та польської молоді, зорганіз. в Гуртки Сільської Молоді. „Молоде Село” містить українські та польські статті про культурно-освітову та суспільно-рільничу працю на селі. „Молоде Село” подає відомості про те, що діється на Волинськім селі та в цілій Державі; описує, як молодь і старші працюють масово над розвоєм культури та добробуту села. „Молоде Село” не ділить, а з'єднує українську та польську молодь в тім напрямку, щоб в згоді та в об'єднанні працювала вона для кращого завтра волинського села на користь цілої Держави. „Молоде Село” через те повинно бути в руках широких мас молоді, в кожнім Гміннім Уряді, в кожній сільській школі й в кожній громадській організації на селі. Адр. редакції „Молоде Село” Рівне Сєнкєвіча 23
Передплата виносить: за цілий рік 6 зол., за півріччя 3 зол. Конто П. К. О. 80.935. ОКАЗОВЕ ЧИСЛО ВИСИЛАЄМО БЕЗПЛАТНО.
ЗАМОВЛЯЙТЕ ТА ЧИТАЙТЕ „МОЛОДЕ СЕЛО”!!!
Редакція „Молоде Село”. |
Ціна 20 грош. |
 |
| м.Рівне на Волині. |
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Польщі.
|