Отаман Зелений/Частина перша/Матірне серце
| ◀ Життя вчить | Отаман Зелений. Частина перша. Від ґрунту. Матірне серце |
Початок змагань ▶ |
|
|
…Коли душа в трівозі, то й серце спокою не знає. Марніє білий світ, стають марудні темні ночі і сни дивовижні непокоять серце. І чує серце щось незрозуміле та сказать не може. Всі денні смутки і трівоги скрадаються навшпиньки до постелі і обсядуть її звідусіль, як осінні мухи, закриють собою все радісне й світле і так виснажують сонне тіло…
Спить Оксана і сниться їй, що йде на стрімку гору слідом за Данилком. Важко їй крок зробити, а він летить наче і, навіть, не оглянеться. Стомилася, спітніла, дріжить і просить:
— Зачекай, Данильцю!
І раптом прокидається. Здивовано дивиться по хаті. Тихо. Спить Данильцьо. Спить і Олекса. За вікном дощ хлюпостить. Темно. До дня далеко ще. Глибоко зітхнувши, хреститься і починає шептати якусь молитву, а серце б'ється, а серце щось чує та не скаже тільки…
Заспівали перші півні. Якось веселійше стало. Заспокоїлася трохи і знов заснула і знов сниться їй сон.Сниться, що до ії воріт прийшло багато людей з чорною труною і всі кричать в один голос:
— Оксано! Давай-но сюди Данила!
— Нащо він вам? — злякано, не своїм голосом питає їх Оксана.
— А хіба ти не знаєш, що труна порожня? — гукають їй з-за воріт.
— Ні, не знаю і не хочу знати! — відповідає вона, вже пробудившись.
Встала з ліжка, підійшла до вікна і довго вдивлялася в передранкову млу.
— Чому ви не спите, мамо ? — почувся сонний голос Данила.
— Вже ранок, Данильцю! Пора вставати! — відповіла Оксана.
— Добре, мамо! — сказав Данило. — А мені, мамо, снилося, що за мною приходили якійсь люди… Багато людей… Видимо й невидимо… Ціле Трипілля прийшло…
— Чого ж вони хотіли? — тихо спиталася вона.
— Щоб я йшов разом з ними…
— Куди?…
— Не знаю… Здається на прощу…
Задріжало серце в грудях. Затремтіла вся. Хотіла розповісти свої сни, але стрималася якось і, щоб не думати про них, встала скоренько й засвітила каганця.
— Якось то воно буде! — думала вона сама про себе. — Тепер осінь і ніякі сни не справджуються…