Отаман Зелений/Частина перша/Матірне серце

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
5. Матірне серце.

. . . Коли душа в трівозі, то й серце спокою не знає. Марніє білий світ, стають марудні темні ночі і сни дивовижні непокоять серце. І чує серце щось незрозуміле та сказать не може. Всі денні смутки і трівоги скрадаються навшпиньки до постелі і обсядуть її звідусіль, як осінні мухи, закриють собою все радісне й світле і так виснажують сонне тіло...

Спить Оксана і сниться їй, що йде на стрімку гору слідом за Данилком. Важко їй крок зробити, а він летить наче і, навіть, не оглянеться. Стомилася, спітніла, дріжить і просить :

— Зачекай, Данильцю !

І раптом прокидається. Здивовано дивиться по хаті. Тихо. Спить Данильцьо. Спить і Олекса. За вікном дощ хлюпостить. Темно. До дня далеко ще. Глибоко зітхнувши, хреститься і починає шептати якусь молитву, а серце б'ється, а серце щось чує та не скаже тільки...

Заспівали перші півні. Якось веселійше стало. Заспокоїлася трохи і знов заснула і знов сниться їй сон.

Сниться, що до ії воріт прийшло багато людей з чорною трупою і всі кричать в один голос:

— Оксано! Давай-но сюди Данила !

— Нащо він вам? — злякано, не своїм голосом питає їх Оксана.

— А хіба ти не знаєш, що труна порожня? — гукають їй з-за воріт.

— Ні, не знаю і не хочу знати! — відповідає вона, вже пробудившись.

Встала з ліжка, підійшла до вікна і довго вдивлялася в передранкову млу.

— Чому ви не спите, мамо ? — почувся сонний голос Данила.

— Вже ранок, Данильцю! Пора вставати! — відповіла Оксана.

— Добре, мамо! — сказав Данило. — А мені, мамо, снилося, що за мною приходили якійсь люди... Багато людей... Видимо й невидимо... Ціле Трипілля прийшло...

— Чого ж вони хотіли? — тихо спиталася вона.

— Щоб я йшов разом з ними...

— Куди?...

— Не знаю... Здається на прощу...

Задріжало серце в грудях. Затремтіла вся. Хотіла розповісти свої сни, але стрималася якось і, щоб не думати про них, встала скоренько й засвітила каганця.

— Якось то воно буде ! — думала вона сама про сабе. — Тепер осінь і ніякі сни не справджуються...