(з опери «Євгеній Онегін» П. Чайковського)
Куди, куди, куди ви промайнули,
Життя мого - дні золоті?
Що день новий мені готує?
Жалі чи радощі віщує?
В когось спитати б... - марний труд.
Що буде? - Божий правий суд!
Чи я впаду, стрілою вбитий,
Чи марно - промайне вона?
Всė - благо, й це не новина,
Є рух - до кращого! (Аби-то!)
Благословėнна ніч надій
І день незнаних щė подій!
Зоря засвітить багряницю,
І світ - майнė - кудй не кинь,
А я, можливо, я - в гробнйцю
Зійду в таємну вічну тінь.
І пам’ять про сшвця-поėта
Поглйне тихоплинна Лėта,
Забуде світ мене, а ти!
Ти, Ольго?!
Скажи, чи прийдеш, діво красоти,
Сльозу пролить на мармур урни
І думать: він мене любив,
Мені, єдиній, - присвятив
Життя свого - світання бурне,
Ой, Ольго, я тебе - любив,
Тобі, єдйній, присвятйв
Життя свого - світання бурне!
Ой, Ольго, я тебе - любив!
О, друже мій, душа - щемить,
Прийди, прийдй!
Хоча б - на мить!
Прийди, хоча б - на мить,
Прийди, о друже мій!
Прийди, прийди!
О, друже мій, душа - щемить,
Прийди, прийди, - хоча б - на мить!
Куди, куди, куди ви - промайнули,
Весни життя, весни життя -
Дні золоті!
