Пальмове гилля (1901)/Нї, нїколи од мене не вчуєш
Зовнішній вигляд
◀ То не довгая була розмова | Пальмове гилля Нечестиве кохання Із книжки першої «Нї, нїколи од мене не вчуєш…» |
Ну, вже третяя днина мина ▶ |
|
IV.
Нї, нїколи од мене не вчуєш,
Що Тебе я люблю;
Цїле небо було-б захиталось
На ту сповідь мою.
Затемнилось би яснеє сонце,
Поспадали-б зірки;
Срібний місяць з такого-б нечестя
Розколовсь на шматки.
Нї, нїколи від мене не вчуєш,
Що Тебе я люблю:
Вся природа була би вжахнулась
На ту сповідь мою.
Зостогнали-б могутнії кедри,
Розчахнулась земля,
І морськую безодню збурлило-б
Нечестиве чуття.