Пальмове гилля (1901)/То не довгая була розмова
| ◀ Я обірвав розмову | Пальмове гилля Нечестиве кохання Із книжки першої «То не довгая була розмова…» |
Нї, нїколи од мене не вчуєш ▶ |
|
III.
То не довгая була розмова
І була вона зовсїм порожна. —
Дак чого-ж вона мене згубила,
Що й жить не можна?
Сподївати ся чогось — не сьмію,
Бо любов моя Тебе злякає. —
Дак чого-ж мій розум надо мною
Влади не має?
Розум зважив: се коханнє — ма́рне,
Нерозумне, дивне тай мерзене, —
Дак чого-ж мене не хоче кинуть
Чуття шалене?
Ще учора був я наче люди,
Ще учора мав переконання. —
Дак чого-ж сьогоднї мною крутить
Слїпе кохання?