панахида

панахида

Панахи́да, ди, ж. Панихида. Прийшли на гроби, аж пан-отець уже й там і збірається правити панахиду. Кв. I. 86. Также то, что приносится на панихиду: булки, паляниці, медъ, сахаръ. За упокой своєї бабусі панахиду одніс. Г. Барв. 508. Панахиду поставила. Ном. № 8377. Ум. Панахи́дка. Ти й наняла бабусенька собі панахидку. Чуб. V. 1130.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924