Перейти до вмісту

Повна збірка веселих віршів/Ворона і лис

Матеріал з Вікіджерел
Повна збірка веселих віршів
Степан Руданський
Приказки про звірів (байки)
Ворона і лис
• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Ворона і Лис
Джерсі-Сіті: «Свобода», 1915
Ворона і лис.

Пробігає лис голодний,
Через пеньки скаче;
Аж слухає: десь ворона
На гиляцї скаче.

 Прибігає: хоч видати,
 Та нїяк дістати…
 Лис хитрить ся і вертить ся,
 Давай підмовляти.

Підмовляє, щоби злїзла;
Прищурює очи,
Обіцяє мяса гори, —
Ворона не хоче.

 „І не хочу, і не злїзу!”
 Стала говорити:
 „Іди собі, коли хочеш,
 На село дурити!…

Ти думаєш, що ворона
Розуму не має,
Сидить собі на гиляцї,
Нїчого не знає.


 Та я знаю, що ти хочеш
 Як псявіра їсти,
 І хиба-б я дурна була,
 Щоб думала злїзти”.

— „Бог з тобою, голубонько!”
Став лис прикидатись:
„Та тепер вже, зозуленько,
Нїчого боятись:

 Вийшов указ з того сьвіта,
 Щоб мир був усюди,
 Щоби мирно собі жили
 І звірі і люди…”

А ворона розважає:
„Брешеш ти, мій враже!”
Далї кругом подивилась, —
Та лисови й каже:

 „Та який же мир той буде
 Та спокій між нами,
 Коли онде йдуть до лїса
 Стрільцї із хортами!”

— „Будь здорова, голубонько!”
— „А то що? куда ти?”
— „Та-ж стрільцїв лихе надносить,
Треба утїкати!…”


 — „А указ же з того сьвіта,
 Що про мир писали?”
 — „Може вони ще указу
 Того не читали”.

— „Ну, не бій ся-ж, голубчику:
Я лиш так сказала;
Але вашого указу
І я не читала!…”

 
——o——