Перейти до вмісту

Повна збірка веселих віршів/Рабін і Запорожець

Матеріал з Вікіджерел
Повна збірка веселих віршів
Степан Руданський
Приказки про Жидів
Рабін і Запорожець
• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Рабин і запорожець
Джерсі-Сіті: «Свобода», 1915
Рабін і Запорожець.

Читав рабін свої книги
Двайцять і сїм років,
Перечитав всїх талмудів
І усїх пророків.
 Читав двайцять і сїм років,
 Нї з ким анї слова!
 З ним не сьміла говорити
 Й сама рабінова.

І чи то він свою мову
За той час забув ся,
Чи з великої науки
З розуму хибнув ся: —
 А як вийшов уже на сьвіт
 Жидову учити,

 Він зачав уже на мигах
 З нею говорити!…

Чудують ся, дивують ся
Жиди бородаті, —
І давай по цїлім сьвітї
Гонцїв розсилати!
 Ганяють ся гонцї всюди,
 Мудрих зволїкають;
 Та щось мови його й мудрі
 Не дуже втинають.

Але їде Запорожець,
Тай почав питати:
„А що у вас, жиденята,
Доброго чувати?…”
 Жиди й кажуть козакови:
 „Таке й таке дїло!…”
 — Ет! дурні ви, жиденята!
 Козак каже сьміло.

— А скажіть-но, каже, тому
Величному пану,
Що я із ним хоть і зараз
До розмови стану!…
 Пійшли Жиди до рабіна,
 Разом повклякали,
 Доторкнулись його капцїв,
 З страхом запитали:


Чи звелить він козакови
Мовити з собою?…
Рабін тілько подивив ся,
Махнув бородою…
 І вернулись жиденята
 Козака просити,
 Щоби козак із рабіном
 Ішов говорити.

Прийшов козак, поклонив ся,
Рабіна витає…
Але рабін встає з крісла
Палець наставляє.
 Наставляє, біс то знає,
 Чого рабін хоче!
 Але козак йому сунув
 Аж два перед очи!…

Кивнув рабін головою,
Махнув бородою;
Показує йому в гору
Правою рукою.
 — Він у гору! Тра до низу —
 Козак розважає,
 Та нагнув ся і рукою
 В землю утикає…

Махнув рабін головою,
Подивив ся всюди,

І складає собі руки
На охрест на груди.
 Тодї козак приступив ся —
 Як заїде в пику!
 Цїле місто зворохнулось
 З галасу та крику!

Але рабін знов спокійно
Махнув бородою!
Поклонив ся козакови,
Пійшов з жидовою.
 Приступили жиденята,
 Рабіна питали:
 „Що пан рабін з Запорожцем
 Розмовляти мали?”

І сїв рабін коло школи
Тай став говорити:
„Я питав ся, хто-б тебе мав
Такий сотворити?
 А він мало так казати:
 Що питати много? —
 Той мене мав сотворити,
 Хто тебе самого!…

О, ґерехт! Що правда, правда!
Я ще став питати:
Хто-б то був, що мав над нами
Небо збудувати.

 А воно пак так розумно
 Менї відказало:
 Той і небо, хто і землю
 Сотворити мало!

Я ще став йому казати,
Що Бог не гнївливий,
А воно менї сказало,
Що і справедливий!…”
 Підступили й наші люди,
 Козака питали:
 А що то він із рабіном
 Розмовляти мали?

— А що-ж, люди? Та Жид Жидом:
Я лиш показав ся,
А він пальцем вже до ока
Менї добирав ся.
 Та мене-то не схитрити,
 Знаю чого хоче;
 Та йому аж два козацьких
 Сунув перед очи!…

Бачить рабін, не злякає!
Повішаю! каже;
А я тебе, йому кажу,
Закопаю, враже!
 А він каже: звяжу руки!
 Чи чули огиду?…

 А я його за то в пику:
 Брешеш, вражий Жиду!…

 
——o——

——————

Ґерехт” по жидівськи (з нїмецького) значить: справедливо.