Подорож довкола землї в 80 днях/VI
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| ◀ V. На біржи лондоньскій появляє ся новий вартістний папір | Подорож довкола землї в 80 днях пер.: А. Б. VI. Аґент Фікс неспокійний не без причини |
VII. Знов один доказ більше, що в справах полїцийних паспорти не приносять нїякої користи ▶ |
|
Депеша в справі Пилипа Фоґа повстала в такий спосіб:
В середу дня 9. жовтня дожидано в Суезї на одинацяту годину перед полуднем корабля „Монґолїю“, власність всхідно-індийскої Компанїї, панцирного парохода з покладом, о 2800 тонах обєму і о силї 500 коний. Сей корабель їздив заєдно з Бріндізі до Бомбаю суезким каналом і належав до найскорших кораблїв компанії, бо їхав майже все скорше, як було приписано, т. є. десять миль на годину між Бріндізі і Суезом, а 9,53 миль між Суезом а Бомбаєм.
На березї дожидала приїзду „Монґолїї“ товпа тубольцїв і чужинцїв, що з'їзджають ся до сего міста, недавного села, котре по перекопаню каналу Лєсепом має перед собою велику будучність. Не далеко від товпи проходжувало ся двох мужчин.
Один з них був анґлїйским консулярним аґентом в Суезї, котрий — мимо того, що анґлїйске правительство перед перекопанєм каналу Французом передсказувало некористь з тої справи і мимо таких же віщовань анґлїйского інжинєра Стефензона — теперь що день бачив, як анґлїйскі кораблї перепливають каналом і вкорочують собі о половину дорогу до Індий.Другий мужчина був собі малий, худощавий чоловічок з лицем досить інтелїґентним і нервовим. Єго брови порушали ся заєдно в дивний спосіб. Під довгими віями блищало дуже живе око, але він умів єго огонь після вподоби вменшати. В тій хвили був дуже неспокійний, бігав то взад то вперед і не міг спокійно встояти на місци.
Називав ся Фікс і був одним з тих „детективів“ або тайних аґентів, котрих анґлїйска полїция по крадежи в банку порозсилала по різних пристанях. Єму поручено уважати як найпильнїйше на всїх подорожних, що переїздили через Суез, а єсли би стрітив якого підозріного мав за ним потайки їхати і ждати на приказ арештованя.
Власне перед двома днями одержав Фікс від директора лондоньскої полїциї опис мнимого злодїя, як знаємо, чоловіка порядного і добре одїтого, котрого бачено в комнатї виплат.
Легко піймити, що аґент, заохочений значною нагородою, призначеною за прихопленє злодїя, дожидав нетерпеливо приїзду „Монґолїї“.
— Отже ви кажете, пане консуль, — питав він вже з десятий раз, — що парохід зараз надійде.
— Зараз, — відповів консуль. — Вчера донесено, що був на отвертім мори коло Порт-Саід, а тих 160 кільометрів каналу нїчого не значать для такого скорого корабля. Кажу-ж вам ще раз, що „Монґолїя“ все дістає 25-фунтову нагороду, що правительство назначило за кожді 24 години, о які корабель скорше приїде перед визначеним часом.
— Корабель приїздить просто з Бріндізі? — спитав Фікс.— Простїсїнько. Там забрав індийску почту листову і від'їхав в суботу о пятій годинї вечером. Будьте терпеливі, він мусить вскорі надійти. Але я дїйстно не знаю, як ви зможете пізнати сего чоловіка, єсли він їде „Монґолїєю“, після опису, що вам з Лондона надіслали.
— Пане консуль, — відповів Фікс, — таких людий радше вітрить ся, як пізнає ся. Треба мати т. зв. нюх, т. є. осібний змисл, на котрий складає ся слух, зір і нюх разом. Я вже не одного такого джентельмена прихопив, і єсли тілько мій злодїй їде кораблем, то ручу вам, що він не виховзнесь з моїх рук.
— І я був би радий з того, се-ж велике злодїйство.
— Знамените злодїйство, — відповів аґент одушевлений. — Пятьдесять пять тисячів фунтів! — Така штука не кождому трафить ся; злодїї малїють! Раса сьвітових злодїїв вимирає і теперь злодїй за кілька шилїнґів іде на шибеницю.
— Пане Фікс, — сказав консуль, — ви так говорите, що я вам щиро бажаю щастя; але кажу ще раз, що бою ся чи в тих обставинах удасть ся вам винайти злодїя. Атже після опису, який ви одержали, виглядає сей злодїй на дуже честного чоловіка.
— Пане консуль, — відповів аґент научаючим тоном, — великі злодїї виглядають все на порядних людий. Погадайте, що ті, що виглядають як опришки, не мають иньшого вибору як бути порядними, бо инакше поарештовано би їх. На честні облича треба найбільше уважати. Правда, се тяжка річ, але оно вже не ремісло, се вже штука.
Як видно, не хибувало Фіксови самолюбства.
Тимчасом беріг чим раз більше оживляв ся. Моряки всяких народностий, купцї, фактори, носильцї, феллаги[1], все туди збирало ся. Очевидно вижидали всї близького приїзду корабля.
На дворі стояла досить гарна погода, але було холодно, бо потягав всхідний вітер. Над містом виднїло в блїдім світлї сонїшнім кілька мінаретів. Ід полудневи протягнула ся на дві милї завдовжки гать, як рука від суезкого берега. На водах Червоного моря гойдало ся кілька рибацких човен і прибережних кораблїв. Деякі з них були збудовані на подобу давних, гарних ґалярів.
Поміж сею товпою народу вештав ся Фікс як на аґента пристало і оглядав скоро кождого прохожого.
Було тодї пів до одинацятої.
— А парохода все таки нема, — закликав Фікс, почувши годинник.
— Єго що лише не видко, — відповів консуль.
— Як довго буде стояти в Суезї? — запитав Фікс.
— Чотири години; стілько часу потрібує, щоби набрати угля. З Суеза до Адена на кінци Червоного моря єсть 1310 миль[2], тож мусить набрати палива.
— А з Суеза їде просто до Бомбаю?
— Просто.
— Отже, єсли злодїй вибрав сю дорогу, — сказав Фікс, — і їде на „Монґолїї“ то мусить в Суезї висїсти і звідси буде старати ся дістатись иньшою дорогою до голяндских або француских посїлостий в Азиї. Він знає, що в Індиях не був би певний, бо се анґлїйска посїлість.
— Єсли се не енерґічний чоловік, — відповів консуль.Ви-ж знаєте, що анґлїйский переступник все певнїйший в Лондонї, як за границею.
По тій замітцї, котра сильно занепокоїла аґента, відійшов консуль до свого бюра, що недалеко звідси стояло. Аґент лишив ся сам в нервовій нетерпеливости і майже з певним прочутєм, що злодїй мусить бути на покладї „Монґолїї“. І дїйсно, єсли негідник мав намір виїхати з Анґлїї до Америки, то волїв вибрати дорогу на Індиї, бо єї і тяжше наглядати і не наглядають так як дорогу Атлянтийским океаном.
Не довго роздумував Фікс, коли перешибаючий свист звістив приїзд корабля. Цїлий рій носильцїв і селян кинув ся ід берегови в неладї. З десять човен відчалило від берега та під'їхало на зустріч „Монґолїї“.
За кілька хвиль побачено величезний корабель, як поволи посував ся поміж берегами каналу, а о одинацятій годинї закинув парохід якор в пристани, випускаючи з шумом коминами густі клуби пари.
На корабли було множество подорожних. Деякі остали на покладї і придивляли ся живописній картинї міста, але більша часть повсїдала на човна, що підплили під корабель і переїхала до міста.
Фікс приглядав ся з найбільшою увагою всїм, що висїдали на беріг.
Один з подорожних, відтрутивши сильним рухом кількох Феллагів, що напихали ся єму з услугами, приступив до аґента і спитав єго ввічливо, де містять ся бюра анґлїйского аґента консулярного. Рівночасно наставив подорожний паспорт, котрий очевидячки хотїв в консулятї візувати.
Інстинктово взяв Фікс паспорт і одним поглядом перебіг опис особи.
Мимохіть затряс ся цїлий, рука з паспортом задрожала. Опис особи в паспортї годив ся точка в точку з тим, який одержав від директора полїциї з Лондона.
— Се не ваш паспорт? — сказав до подорожного.
— Нї, — відповів той, — се паспорт мого пана.
— А де ваш пан?
— Лишив ся на корабли.
— Він-жеж мусить сам явити ся в консулятї, — відповів аґент, — щоби сконстатувати тотожність єго особи.
— Чи се мусить бути?
— Конечно.
— А деж ті бюра?
— Он там на розї площі, — відповів аґент і показав на дім, що стояв яких 200 кроків дальше.
— Єсли так, то я закличу пана, але єму мабуть не конче буде приємно рушити ся з місця!
Потім попращав подорожний аґента і вернув на поклад парохода.
——————