Подорож довкола землї в 80 днях/XVI
| ◀ XV. Мішок з банкнотами стає знов порожнїйший о кїлька тисячів фунтів | Подорож довкола землї в 80 днях пер.: А. Б. XVI. Фікс удає, що не розуміє, що до него говорять |
XVII. З Сінґапура до Гонґ-Конґ ▶ |
|
Ранґун, один з пароходів всхідно-індийскої компанїї, уживаний до служби на Хиньскім і Япаньскім морю, був зелїзним кораблем шрубовим з сїмсот сїмдесять бочками обєму і силою чотириста коний. Скоростю дорівнював Монґолїї, але не був такий вигідний. Длятого міссіс Ауда не найшла там такого поміщеня, як хотїв би Пилип Фоґ. Але тут ішло о 11—12-дневну подорож а молода жінка не була перебирчива.
В часї перших днїв подорожи, пізнала міссіс Ауда близше Пилипа Фоґа. При кождій нагодї вказувала єму свою найбільшу вдячність. Холоднокровний джентельмен слухав єї, бодай на око, дуже рівнодушно, не зраджуючи нї одним словом або рухом якого небудь зворушена. Він уважав, щоби їй нїчого не хибувало і приходив все в означених годинах, єсли не розмовляти то бодай слухати єї оповідань. Виповняв супротив неї обовязки найточнїйшої чемности, але з одностайною нїжностю автомата, що був би до сего уладжений. Міссіс Ауда не знала що о тім думати, але Паспарту витолкував їй чудні прикмети свого пана. Пояснив їй, яка причина спонукала сего джентельмена до подорожи довкола сьвіта. Она усьміхала ся, але завдячуючи єму своє житє, глядїла все на свого спасителя зі зворушенєм.
Міссіс Ауда потвердила подробицї своєї сумної істориї, котрі оповів був подорожним провідник. Она дїйстно належала до тої раси, що вела перед між тубольцями. Богато парских купцїв дійшло в Індиях до значних маєтків торгуючи бавовною. Один з них Джемс Джеджеебой одержав шляхотство від авґлїйского правительства і мешкав в Бомбаю. Власне у свояка того Джеджеебоя надїяла ся міссіс Ауда найти притулок і опіку в Гонґ-Конґ. Але чи надїя не заведе єї, не могла рішучо сказати. На се відповів пан Фоґ, що не повинна непокоїтись, бо все дасть ся полагодити з математичною точностию! Він любив так говорити.
Чи молода жінка розуміла ті слова, не знати. Однако єї великі очи „вогкі як сьвяте озеро Гімаляю“, глядїли безнастанно очий пана Фоґа. Але строгий Фоґ не виглядав на чоловіка, спосібного кинути ся в се озеро.
Перша часть подорожи Ранґуна відбула ся дуже щасливо. Корабель минув громаду островів Андаманьских між котрими визначав ся великий Андаман з живописною горою Садль-Пік, високою на 2.400 стіп, котру моряки вже з далека розпізнають.
Корабель переїхав досить близько берега. Дикі Папуаси, мешканцї острова не показували ся. Се вправдї єства, що стоять на дуже низькім степени розвитку, але не суть людоїдами.
Острови представляли пречудний вид. Величезні лїси пальмові, бамбусові, піжмові, великаньскі мімози, папороть величини дерева, покривали береги; дальше видко було принадні начерки гір. На берегах роїли ся тисячі цїнних салянґанів (ластівок), котрих їдальнї гнїзда мають такий попит в Хинах. Але сей вид тревав коротко; Ранґун перебіг скоро попри острови і обернув ся ід проливови Маляка, що веде до моря хиньского.
Щож між тим робив аґент Фікс, котрого нещастна доля потягнула довкола сьвіта?
Розпорядивши в Калькутї, щоби єму наказ арештованя, єсли би надійшов з Лондона, відіслали до Гонґ-Конґ; поїхав на поклад Ранґуна не замічений Паспартутом, перед котрим старав ся ховати аж до Гонґ-Конґ. І дїйстно тяжко прийшлось би єму пояснити, длячого їде Ранґуном, Паспартутови, котрий єго лишив в Бомбаю. Але відтак, коли річ роздумав, прийшов до пересьвідченя, що мусить відновити знайомство. Як се стало ся, зараз побачимо.
Всї надїї, всї бажаня аґента полїцийного мали сповняти ся в Гонґ-Конґ, бо в Сінґапур задержував ся корабель надто коротко, щоби можна було щось рішучого зробити. Отже в Гонґ-Конґ мусїв задержати злодїя, инакше Фоґ щезне і аґент не міг надїяти ся чи зможе єго ще де зловити.
Гонґ-Конґ була послїдна місцевість анґлїйска на тій цїлій дорозї. Дальше ішли Хини, Япан, Америка, а ті всї краї подавали Фоґови майже цїлковиту безпечність. Там не виставав вже звичайний наказ арештованя, треба було старати ся о акт видачі злочинця. Звідси проволока, трудности, перепони всякого рода, що могли злочинцеви улекшити утечу. Отже треба було всїми силами старати ся, щоби єго прихопити в Гонґ-Конґ, а на случай, єсли би й там ще не було наказу, належало старати ся спинити єго виїзд з сего міста. Але як се зробити?
В найгіршім случаю рішив Фікс відкрити все Паспартутови, представити єму єго пана яко виновника крадежи, а тогдї Паспарту зі страху перед одвічальностю, щоби єго не мали за спільника, поміг би Фіксови без сумнїву. Але се средство було досить небезпечне і можна було єго ужити хиба в крайности, бо одно нерозважне слово Паспартута, могло би неохибно цїлу справу убити.
З тої причини був аґент в немалім клопотї, коли присутність міссіс Ауди на покладї Ранґуна в товаристві пана Фоґа надала иньший напрям єго думкам.Що се за жінка? Яким сьвітом прийшов пан Фоґ до єї товариства? Очевидно стрітили ся в дорозї між Бомбаєм а Калькутою, але де і чи лише случайно? А може Пилип Фоґ їхав умисно через Індиї, щоби злучити ся з тою чудесною особою. Бо дїйсно чудесна; Фікс добре їй приглянув ся в сали переслухань калькутского суду.
Легко зрозуміти цїкавість аґента. Він завдавав собі питанє, чи не було часом в тій справі каридостойного пірваня? Так, так мусїло бути! Ся думка загнїздила ся в голові Фікса і він рішив користати з тої нагоди. Єсли тут було уведенє, то чи ся жінка була замужна чи вільна, можна було виновникови наробити в Гонґ-Конґ таких клопотів, що певно не зміг би їх грішми полагодити.
Отже передовсїм треба було дати знати про цїлу справу до Гонґ-Конґ, ще перед приїздом корабля. Сей Фоґ мав погану навичку перескакувати з одного корабля на другий, так що заки аґент розпочав би свою роботу, міг би єго вже стратити з очий. Щоби сему перешкодити, рішив Фікс наперед повідомити аиґлїйскі власти і вислати з Сінґапур телєґраму до хиньскої границї.
Однако для всякої певности треба було насамперед випитати про все Паспартута. Фікс знав, що єго можна легко витягнути на слово, отже не маючи богато часу до страченя, рішив вейти з дотеперішного сховку. Було се 31. жовтня, а на другий день мав Ранґун задержати ся в Сінґапур.
Сего дня вийшов Фікс з своєї каюти і пішов на поклад, щоби стрітити ся з Паспартутом. Паспарту проходив ся на передї корабля, коли аґент приступив до него і нїби з великим зачудованєм закликав:
— Як то! ви на Ранґунї?— Пан Фікс тут! — відповів здивований Паспарту, пізнавши свого товариша з Монґолїї. — А то що! Я вас лишив в Бомбаю, а ви тепер в дорозї до Гонґ-Конґ? Чи й ви їдете довкола сьвіта?
— О, нї! я гадаю задержати ся кілька днїв в Гонґ-Конґ.
— Ага! Але чомуж я вас не бачив від коли ми виїхали з Калькути?
— Се-ж проста річ, я був нездоров… трохи морскої недуги… Я лежав в каютї… Бенґальский залив якось менї недобре зробив, не то що Індийский океан. А ваш пан, Пилип Фоґ?
— Здоровісїнький, а точний як єго „Провідник“. Ми не припізнили ся нї о один день! Ех, пане Фікс, ви не знаєте, що маємо з собою молоду даму.
— Молоду даму? — повторив аґент, удаючи, що нїчого не розуміє.
Тогдї Паспарту оповів єму подрібно о всїм, що лучило ся. Розповів про свою пригоду в бомбайскій паґодї, про купно слона за два тисячі фунтів, про „сутті“ і виратованє Ауди, вкінци про засуд трибуналу в Калькутї і увільненє з арешту за кавциєю. Фікс слухав всего уважно, якби якої новини, а Паспарту тїшив ся, що може оповідати про свої пригоди та що найшов такого охочого слухателя.
— Але остаточно, — запитав Фікс, — чи ваш пан має намір завезти з собою до Европи сю молоду жінку?
— Цїлком нї, пане Фікс! Ми єї просто віддамо під опіку одного єї свояка, богатого купця в Гонґ-Конґ.
„Нема з тої муки хлїба“, — подумав Фікс. — Чарочку джіну, пане Паспарту.
— Дуже добре, пане Фікс! Ми й повинні випити за нашу стрічу на Ранґунї.