Перейти до вмісту

Поезії (Іван Кулик)/Артьомовка Шура

Матеріал з Вікіджерел
Поезії
Іван Кулик
Із книги «Зелене серце» (1923)
Артьомовка Шура
Київ: Радянський письменник, 1967

Артьомовка Шура

Передостанній вечір.
В делегатській кімнаті. У мене.
На небі розбитий глечик
Розлив зеленавого меду.

В Університеті Артьома
Оголосили перерву.

Як гриз в Пенсільванії камінь ломом, —
Легше було мені, ніж тепер.

Знов без тебе. У харківських мурах
Заіржить паротяг осатаніло,
Захопить артьомовку Шуру
І викине десь на Поділлі.

Зустрілись у клубі коммолу,
На повіті, в прикордонній смузі:
Незаймано-задирливий голос
І солдатський очкур на блузі.

Щомить, щомить напруження:
Контрабанда, шпіони, змови…
Треба вміти будь дужими
Й не боятись ні бруду, ні крові.

Ти вміла. У спілці, в друкарні,
В комітеті, в чека й на селі —
Молодили незбагненно гарні
Сполучення рухів і слів.

На колегії. Зрадника-брата.
В горлі шорстким будяком: розстрілять…
Ти ж так просто: — Чого ж вагатись? —
І перша підписала ім'я.

Вже надвечір — стрибала цвіркунчиком
(Ніби звикле; нічого й не сталося!)
Й задирала в друкарні учнів:
— От розтяпа, розсипав верстать!

А коли Палій через границю
Продирався, скаженіючи від злості, —

Ми з тобою вдвох із рушницями
Всю ніч на Турецькім мості.

Закахикали гирла захланні,
Й хробачки заскиглили криваві.
Я сказав: це, може, востаннє,
Але знайте, що я кохав.

Над ранком — снували над Смотричем —
Плазом, розчавленим в скелях;
Поринав у збагнені очі,
Де розплескався брунатний келех.

Зустрілися знов. У Артьомовці.
Груповодом. За Марксом: з гуртком.
Напружено ловлять, як змовці,
Кожне слово. І титло. І кому.

Тільки скінчили — вже верховодила
Троглодитськими танцями й піснями,
І всі довкола закохані.
І з всіх найглибше — я.

От поїдеш. В суботу. Вранці.
Я — крем'язний. Не здамся. Не зломить.
Замуруюсь ще глибше у працю,
Вчащатиму щодня у коммол.

Приїдеш — як рясно, Шуро,
У «Зеленім серці» буде!
І закінчу нову брошуру:
«Історію КП(б)У».

Харків, 1922