попхенькати
| попхенькати |
|
|
Попхе́нькати, каю, єш, гл. = Попхикати. Нехай троха попхенькає, — буде лучче спати. ЕЗ. V. 123.
Попхи́кати, каю, єш, гл. О ребенкѣ: тихо поплакать, всхлипывая, хныча. Попхикало маленьке трохи та й замовкло. Харьк.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924