потрапити

потрапити

Потра́пити, ся. См. Потрапляти, ся.

Потрапля́ти, ля́ю, єш, сов. в. потра́пити, плю, пиш, гл. 1) Попадать, попасть, дѣлать, сдѣлать въ мѣру, въ ладъ. Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати. Чуб. V. 412. Молоте та потрапляє, щоб солома їдоміша була скотині і не дуже вимолочує зерно. Грин. I. 299. Його в ступі не потрапиш. Посл. Я не потраплю з вами співати, а може й пісні такої не знаю, яку ви знаєте. Котл. МЧ. 425. 2) Улучить время, выбрать время. Ну й ми потрапили орати — саме в дощ. НВолын. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924