потіль
потіль
|
|
По́тіль, нар. = Потиль. Потіль бить, покіль та щучина кожа облізе. Рудч. Ск. II. 53.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
|
|
По́тіль, нар. = Потиль. Потіль бить, покіль та щучина кожа облізе. Рудч. Ск. II. 53.