Пригоди Тома Соєра (1929)/Марк Твейн
| Пригоди Тома Соєра Марк Твейн (Іван Брик) |
Передмова ▶ |
|
Се прибране імя, псевдонім великого американського письменника, якого дійсне імя: Самійло Ленгорн Клеменс (Samuel Langhorne Clemens). Його життя плило справді по американськи.
Родився 1835 р. у Фльориді, в стейті Міссурі північної Америки, а хлопячі літа прожив над рікою Міссісіпі. Тоді ця могутня ріка була важною комунікаційною дорогою. На ній кипіло життя, роїлося від кораблів і сплавів. Нічого дивного, що в серці молодого Клеменса загорілось бажання стати моряком. Та батьки не були тому раді й віддали хлопця на науку до друкарні. Він став складачем. У сімнацятому році життя вернув у своє рідне місточко й опинився знову над Міссісіпі. Діточі мрії віджили і він став лоцманом.
Свої хлопячі літа змалював Твейн у клясично гарних і безсмертних оповіданнях: Пригоди Тома Соєра (The adventures of Tom Sawyer, 1876) і Пригоди Гека Фіна (The adventures of Huckleberry Finn, 1885). Прегарним поясненням і доповненням тих двох творів, що їх називають справжньою „Одиссеєю на Міссісіпі“ є нариси: Життя над Міссісіпі (Life on the Mississippi, 1874).
Лоцманом був Клеменс досі, доки залізниця не зробила конкуренції річній комунікації і не підірвала торговлі, веденої рікою Міссісіпі. Клеменс переїздить тоді до Невади і стає секретарем у свойого брата, вищого адміністраційного урядовця. Та не довго. Пускається на приманчиву але й небезпечну дорогу копачів золота, шукає в землі за золотом і сріблом. Незабаром і те кидає. Подорожує і шукає пригод у диких околицях Канади й Каліфорнії.
Ті повні пригод подорожі та життя північно-американських копачів золота описав у своїх веселих нарисах: Не легка дорога (Roughing it, 1872).
Відтак почувши в собі божу іскру письменника, стає публіцистом, редактором і здобуває славу відчитами про свої подорожі.
Та значно більша слава чекала його як письменника. Перша літературна збірка появилася в 1867 р. п. н. Жаба скакунка (The jumping frog…). Автор підписав себе Марк Твейн (Mark Twain). Цей псевдонім взяв собі з колишнього лоцманського життя на Міссісіпі. Як моряки міряли глибину ріки, спускаючи оловяний тягар, то викликували: mark one, с. є. одна міра (сажень), mark twain замісць mark two, с. є. дві міри, mark three, с. е. три міри і т. д.
Оженившися 1872 p., відбув дві далекі подорожі: одну до південної Европи й Палестини, другу через Швайцарію, Німеччину й Анґлію. Вони й описані з незрівняним гумором в творах: Невинні поза домом (The innocents abroad) і Подорож в чужину (A tramp abroad).
Постійно жив у місті Гартфорд, де й помер 1910 р.
Там теж „Товариство приятелів Твейна“ закупило будинок, в якому родився і жив Твейн, а кромі того ще й сусідний будинок, в якому жив приятель і співробітник Твейна Чарльс Дадлі Варнер. В обох будинках повстане музей, в якому будуть зберігати усе, що вяжеться з життям і творчістю знаменитого гумориста. Там буде й збірка його творів і всього того, що про Твейна і його твори люди написали. Біля музею буде уладжений город для найбільших Твейнових приятелів-дітей.
Твейнова літературна творчість дуже багата. Писав оповідання, повісти і драми. Він є творцем коротких оповідань, т. зв. „коротких історій“, які за його приміром стали писати не тільки американські але й европейські письменники, між иншими славний анґлійський Р. Кіплінґ.
Та величезну популярність і любов здобув собі Твейн як гуморист. Його твори перекладені на всі мови культурного світа. „Його люблять дома й поза домом, бож завдяки свойому гуморові всюди підбиває людські серця“ — каже один американський критик. „Нехай Твейн живе ще довгі літа“ — писав инший — „бо він дає своїм землякам більше здоровля й щастя своїм пером, ніж ціла маса лікарів з аптичними ліками“.
І справді. Літературні твори Твейна визначаються не тільки ориґінальною, мистецькою формою, легким стилем, але й містять в собі такі високі скарби думки й малюнку, що їх рідко стрічається так разом у творах всесвітної літератури. Твейн уміє бистро глядіти на життя, заглядаючи при тому глибоко в тайники людської душі і малює те життя з гумором, обіймаючи горячою любовю те, що гарне й благородне та насміхаючися з того, що хибне й погане. Правда, стрінемо в його нарисах і фантазію і пересаду в малюванні смішних ситуацій, але всюди знайдемо ніжний дотеп, всюди почуємо той срібний, дзвінкий, здоровий, американський сміх, що викликує в душах рожевий, ясний настрій і життєву радість. Твейнові твори вливають у наші жили ту могутню силу й енерґію, що веде до боротьби за краще життя, життя повне сміху і сміливих діл. Твейн насміхається з людських хиб, але рівночасно і учить, як їх поправити, будить до життя в людині те, що в неї вартне і шляхотне.
Сам любить правду і справедливість, та своїх читачів учить теж вміти постояти за ті великі громадянські чесноти. Безмежно любить природу і тих, що до природи найбільше зближені, а саме — дітей. Його малюнки з природи є так само гарні, високомистецькі і пориваючі, як і малюнки діточої душі. Це мягке, шляхотне Твейнове серце виявляється найкраще в його хлопячих оповіданнях, поміж котрими перше місце займають „Пригоди Тома Соєра“.
Се великий, літературний твір, заєдно молодий і заєдно цікавий і для старших і для молодших. Читаючи його, переживають старші ще раз ясні дні своєї молодости. Переживають їх з богатирями Твейна і з своїми дітьми, та вчаться розуміти чудний світ слів і вчинків своїх золотих хлопців-пустунів і мрійливих дівчаток-коханок. Вони переконуються, що їхні діти мимо усіх пустот і псот, мимо невинної брехні — твору діточої уяви — всеж таки добрі, з завдатками високих прикмет у душі, а у своїх клопотах і „великих траґедіях“ солодко-комічні.
Молодші знаходять там самих себе і своїх добрих знайомих, бавляться з ними, пустують, фантазують, сміються і плачуть. Ба, не тільки те. Вони запалюються до того, що гарне й людяне, та вчаться енерґійно поконувати усі труднощі і неустрашимо прямувати до своєї мети.
Зпоміж чужих письменників Твейн належить до тих, що їх дуже радо читає й українське громадянство. Його твори перекладені на українську мову друкувалися часто в ріжних часописах і місячниках. Виходили теж і окремими відбитками, як у Бібліотеці найзнаменитших повістей „Діла“ т. 65: М. Твейн, Збірка начерків в р. 1900., або відбитка „Народнього Слова“ у Львові Князь і жебрак 1908 р. Той самий переклад Володимира Держируки під зміненим наголовком: Принц і нуждар появився накладом і друком ред. „Свободи“ в Америці 1912 р. Окремими книжками вийшли оці переклади з Твейна: Американський претендент, переклав Іван Петрушевич, Львів 1898; Пригоди Гука, переклав В. Держирука, Львів 1908; Пригоди Гека Фіна, переклала Н. Грінченко, Київ 1908; Велика революція на острові Питкейрн, переклав П. Крат, Вінніпеґ 1912; Комедія про чоловіка, котрий редаґував »Хлібороба«, Дві дії на тлі новелі М. Твейна, написав Ґ. Тімора, переклав Й. Стадник, Чернівці 1912; Пригоди Гека Фінна, Держвидав Укр. 1924, Бібліотека юного Спартака ч. 8; Громи, оповідання, Укр. дешева бібліотека ч. 3., Львів 1926. Пригоди Тома Соєра вийшли в перекладі Юліяна Панькевича у Львові 1906 і М. Загірньої в Київі 1907 р. Останній переклад виданий з деякими пропусками і ілюстраціями Держвидавом Укр. 1923 р. у Бібліотеці юного Спартака ч. 3.
Згадуючи з вдячністю перших двох перекладчиків, ми ніяк не могли передрукувати ні одного, ні другого. Даємо майже новий переклад в тім переконанні що все таки удалось нам підійти найближче до Твейнового ориґіналу, а при тому зберегти легкість оповідання, так конечну в змалюванні Тома Соєра, веселого американського хлопчика, а не старого, досвідченого фільософа. Зрештою ця книжка призначена головно для молоді. Нехай жеж вона її читає з приємністю.
Іван Брик.