процвиндрювати
| процвиндрювати |
|
|
Процви́ндрювати, рюю, єш, сов. в. процви́ндрити, рю, риш, гл. = Проциндрювати, проциндрити. За його порядками троха чи не процвиндрили б швидко і всії худоби. Кв. Гроші процвиндрював у карти. Морд. Пл. 67.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924