Пісня козака Плахти
| Записки Наукового товариства імені Шевченка, Том XLVII Львів: 1902 Пісня козака Плахти пер.: Івана Франка |
|
Далек же маєш домик свій?
Там я свою хижу маю:
5Лїс зелений, оздоблений
Красним цьвітом, густим листом,
То дім мій, то покій.
На чім же буде поїзд мій?
Привяжу тя тороками,
Бог над нами, кінь під нами,
Ти зо мною, я з тобою, —
Побіжим, поспішим!
Який же буде покарм твій?
Козацькую затираху,
При криницї без тескницї,
20Будем їсти, будем пити,
Викрикати, облапяти.
Що за роскіш буде менї?
25В ночи при мнї ляжеш спати,
O północy ze wszej mocy
Ocucę, przewrócę
Дївоньку к серденьку.
30Який же буде постїль твій?
А сїдлище в головище,
В дубровицї на травицї
Я закрию і прикрию
35Гормаком, жупаном.
Сподобав ми ся живот твій.
Дай преч з тобов поїхати!
Не донесе нас коник твій.
Найдем в полю коний много,
А не найдем, то піш підем.
Нич лихого для любого
Пішки йти, з ним бути.
Далек-же іще домик твій?
Кінець нашої дороги.
Тут козаки все юнаки:
55Здобуває — пропиває,
Що має — програє.
Которий же то домик твій?
60Опанчою прикритая,
То мій херем, то мій терем,
Тут ховаю, що-же маю:
Рубашку, сермяжку.
65Вельми то благий єсть скарб твій.
Нїкому нич не виноват.
Він горює, він чатує:
Де піду — здобуду,
70Боярин, Татарин.
Нї приятеля, нї сусїда!
Ти ся здобувати пійдеш,
А мене смутну відійдеш:
75Нї з ким жити, розмовити,
Нї сестрицї, нї зовицї
З козаком, гуляком.
Коли буде того много,
Пусть мене до дому мого.
Не буду тебе тримати.
Борзо всїдай да й од'їжджай
Ко чортом, всїм лихом,
Люб човном, люб коньом.
Чого-м ся я дочекала;
На діл мене несла вода,
Тепер мене женеть біда.
Що ж дїлати? Проклинати?
90Би пропав, що мене взяв
Дївчину зведену!
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому. |