Пісня козака Плахти

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кулина.
Ой козачейку, пане-ж мій,

Далек же маєш домик свій?

Козак.
При березї при Дунаю,

Там я свою хижу маю:
5Лїс зелений, оздоблений

Красним цьвітом, густим листом,
То дім мій, то покій.

Кулина.
Гой козачейку, пане-ж мій,

На чім же буде поїзд мій?

Козак.
10Посажу тя за бедрами,

Привяжу тя тороками,
Бог над нами, кінь під нами,
Ти зо мною, я з тобою, —
Побіжим, поспішим!

Кулина.
15Гой козачейку, пане-ж мій,

Який же буде покарм твій?

Козак.
Будем їсти саламаху,

Козацькую затираху,
При криницї без тескницї,
20Будем їсти, будем пити,
Викрикати, облапяти.

Кулина.
Гой козачейку, пане-ж мій,

Що за роскіш буде менї?

Козак.
Да в день будеш конї пасти,

25В ночи при мнї ляжеш спати,
O północy ze wszej mocy
Ocucę, przewrócę
Дївоньку к серденьку.

Кулина.
Гой козачейку, пане-ж мій,

30Який же буде постїль твій?

Козак.
Войлочище під бочище,

А сїдлище в головище,
В дубровицї на травицї
Я закрию і прикрию
35Гормаком, жупаном.

Кулина.
Гой козачейку, пане-ж мій,

Сподобав ми ся живот твій.

Козак.
Любо-ж тобі горювати?

Дай преч з тобов поїхати!

Кулина.
40Душе моя, я вже твоя!
Козак.
Ручку дай, а всїдай!
Кулина.
Я твоя!
Козак.
 Ти моя!
Кулина.
Гой козачейку, пане-ж мій,

Не донесе нас коник твій.

Козак.
45Не жури-ж ся ти для того,

Найдем в полю коний много,
А не найдем, то піш підем.
Нич лихого для любого
Пішки йти, з ним бути.

Кулина.
50Гой козачейку, пане-ж мій,

Далек-же іще домик твій?

Козак.
Юже геть ті Запороги,

Кінець нашої дороги.
Тут козаки все юнаки:
55Здобуває — пропиває,
Що має — програє.

Кулина.
Гой козачейку, пане ж мій,

Которий же то домик твій?

Козак.
Ген катера розбитая,

60Опанчою прикритая,
То мій херем, то мій терем,
Тут ховаю, що-же маю:
Рубашку, сермяжку.

Кулина.
Гой козачейку, пане-ж мій,

65Вельми то благий єсть скарб твій.

Козак.
Козак щаслив, хоть не богат,

Нїкому нич не виноват.
Він горює, він чатує:
Де піду — здобуду,
70Боярин, Татарин.

Кулина.
Да й що-ж ми то за бесїда,

Нї приятеля, нї сусїда!
Ти ся здобувати пійдеш,
А мене смутну відійдеш:
75Нї з ким жити, розмовити,
Нї сестрицї, нї зовицї
З козаком, гуляком.
Коли буде того много,
Пусть мене до дому мого.

Козак.
80Коли схочеш поїхати,

Не буду тебе тримати.
Борзо всїдай да й од'їжджай
Ко чортом, всїм лихом,
Люб човном, люб коньом.

Кулина.
85Долї-ж моя нещасная!

Чого-м ся я дочекала;
На діл мене несла вода,
Тепер мене женеть біда.
Що ж дїлати? Проклинати?
90Би пропав, що мене взяв
Дївчину зведену!

Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у всьому світі.


Цей твір перебуває у суспільному надбанні у всьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1926 року і автор помер щонайменше 100 років тому.