Ротації/Баляда провулка

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баляда провулка (1938
Богдан І. Антонич
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Баляда провулка

 Де заламавши руки сині,
 рятунку кличе ніч намарне,
 колишуться пяниці й тіні
 біля кульгавої ліхтарні.

 Блакитним квітом похилившись,
 ліхтарня, мов лілея, вяне
 і світ недійсний, тільки миші
 ведуть шевців на місяць пяних.

 В корчмі із зорями й дзвінками,
 де лупії і сажотруси
 співають гимни над склянками
 і славлять ніч і чар спокуси.

 Крива ядуха пані смутку,
 схиляючись до касопорців
 обличчям зморщеним, мов губка,
 фальшиві карти в пальцях корчить.

 Оперши лікті у задумі,
 пливуть на плахтах диму й шуму
 нічного промислу любимці
 під лопіт зір у скрипки скрипці.

 В кублі химер, верзінь, наруги
 під хлип свічок — тремтливих птахів
 ворожать лупіям папуги
 і грузнуть в стіл слова, мов цвяхи.

 Знечевя плачуть горлорізи
 і сповідаються горілці
 і, мов павук, у горло лізе
 забутий спів подертий в кільця.

Знов сажотруси стягом гимну
життя похвалу залопочуть.
Хто це у кухоль знагла гримнув
— — — — — — — — ?

Чарки, мов птахи, відлітають
понад столами, попід стелю
лопочуть крилами скляними,
дзвінками грають понад синім
кущем димів, що корчму стелять.

Зівяла вже зоря остання
і місяць теж зівяти мусів,
та в черепа розбитій мушлі
шумить і плеще аж до рання
хор лупіїв і сажотрусів.

30. січня 1936.