Ротації/Вербель

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ротації
Богдан-Ігор Антонич
Вербель
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Вербель


 Ось бубон ранку — кругле сонце
 до маршу будить вояків.
 Лопочуть верблі по казармах,
 весна тріпонеться, мов спів,
 весна тріпонеться, мов птах,
 у клітці сірих коридорів
 і день накреслює свій шлях
 на мапі неба.
 Гаснуть зорі,
 мов очі втомлених коханок.
 Ось кленів ряд в стобарвній зливі.
 Весни пожежа підпалила ранок
 і знову день окрилений
 і знову день пянливий.

 Вітри на кленах грають, мов на мідних трубах,
 вітри — світанку сурмачі.
 Дівчатам млосно, болісно і любо,
 в обіймах мліють ячучи.
 Пробудяться, розкриють тьмяні очі,
 почувши верблі, верблі вояків.
 Це верблі весняні, це верблі у маршрут,
 та серце схвилював цей спів,
 нагадуючи верблі смерти.
 Слова коханців юних і палких,
 слова, мов гроші, пристрастю протерті
 німіють.
 Все ж таки
 життя кипучого нікому не звязати!
 І кидає весна слова команди,
 прикази радісні й крилаті
 нестримних перемог, осяяних оман.
 Стоїть казарма чорним кубом,
 дуднить під кроками майдан
 і ранок бє у сонця бубон...

22. лютня 1935.