Русини а Москалї/Як виглядає кацапска правда і кацапска ідея

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Русини а Москалї (1911
Як виглядає кацапска правда і кацапска ідея (автор не вказаний)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний желехівкою.
Як виглядає кацапска правда і кацапска ідея?
(На підставі судового процесу кацапів у Львові).

„Русскіи (по нашому: „кацапскі“) люди, которыхъ польскій судъ неповинно засудилъ, повинны сим гордитися, бо они пострадали за правду, за чистоту русской (по нашому: „кацапскої“) ідеи“.

Так написала черновецка кацапска ґазета, котру видає др. Ґеровскій.

Що то таке правда і ідея?

Не будемо розписувати ся про се, що то таке правда, бо наш нарід добре се знає і зложив навіть приповідку „правдою сьвіт перейдеш, а неправдою і до порога не зайдеш“. Але „ідея“ — не всїм знакоме слово і вимагає певного поясненя. От наприклад: оден дуже милосердний і має ідею — помагати бідним; другий дуже ретельний і у него ідея — пильнувати, аби не було де якого шахрайства; у третого ідея — навчати людий розуму; у иншого — вибороти свому народови красшу долю і т. д. і т. д. Одним словом — правда і ідея — се щось найкрасшого, до чого стремлять всї добрі люди.

Та — буває нераз — злодїй і лайдак і розбишака, хотяй робить своє погане дїло, однак перед сьвітом удає, що і він стремить до правди і ідеї, — а коли докажуть єму, що він крав, лайдакував, розбивав і за се єго покарають — то він каже, що потерпів за „правду“ і за „ідею“.

За таку „правду“ і таку „ідею“ потерпіли галицкі кацапенята, а стало ся се ось як.

О що їм зайшло?

Як звісно — кацапи побирають з Росиї рублї на піддержуванє росийского царизму в Австриї. Вони за ті гроші мають видавати ґазети для баламученя нашого народу, — мають закладати ріжні товариства против наших народних, аби розбивати народну єдність і силу.

Росийскі рублї згортали повними жменями старі кацапи. Дещо видавали з того на ґазети і товариства, але значно більша часть ішла в їх власні кишенї. І старі кацапи „доробили ся“ в той спосіб великих маєтків. Такі кацапскі „редактори“, що ходили в підраних штанах і подертих черевиках — так спа́сли ся, що лишили по сто тисяч маєтку. Очевидно не з кацапскої ґазети, за котру нїхто не платив, але із московских рублїв.

Та підросла молода кацапска саранча. Видять молодї кацапенята, що „старики“ ховають рублї у свої бездонні кишенї і лють їх брала за се, що їм нїчого не дають. Рада в раду — молоді кацапенята (вони називають себе: „юноші“) зачали видавати другу кацапску ґазету „Прикарпатскую Русь“ і в тій ґазетї зачали на остатне ганьбити „стариків“. Закидали „старикам“, що вони за мало „русскі“ (себ то „российскі“), що беруть гроші тай не хотять дїлити ся з „молодими“, що захопили в руки кацапскі „общества“ тай не допускають „молодих“ до жолоба, а всьо халасують сами.

Не досить того. „Юноші“ захотїли мати і послів в Радї державній, а відтак і в Соймі. До „юношів“ пристав коломийский адвокат др. Дудикевич, котрого задля єго близьких зносин із росийским правительством називають всюда „росийским амбасадором“. Отже того „амбасадора росийского“ хотїли кацапи доконче переперти до Ради державної. І кандидували єго в кількох округах виборчих. Однак др. Дудикевич всюда перепав, тільки в дрогобицкім окрузі вийшов як заступник посла Давидяка[1]. Тогди „юноші” вчепили ся Давидяка і силували єго, аби зрік ся мандату на користь Дудикевича. Однак Давидяк сказав: „І я сам потрафлю брати десятку денно!“ — тай посольства не зрік ся. Се знов дуже обурило „юношів” і вони знов зачали по ґазетах мастити „стариків” а особливо посла Давидяка за те, що не хотїв зречи ся посольства в користь дра Дудикевича.

Не помагала ґазетна лайка — то „юноші” вхопили ся більш переконуючого средства. Вони з’організували поміж собою т. зв. „опричників”, (по нашому розбишаків) і на всяких кацапских зборах чи на вулици, чи в зелїзницї, чи на забаві зачали „стариків” бити по писку, буками, плювати на них, обкидувати їх гнилими яйцями і т. п. Очевидно і „старики” не сидїли з заложеними руками.

Так розгоріла ся між самими кацапами велика боротьба о жир.

Посол Давидяк на кацапских зборах виступив против дра Дудикевича із тяжкими закидами, що він коломийскі кацапскі „общества” привів до упадку. Др. Дудикевич був директором кацапскої каси „Самопомощ” в Коломиї і так орудував, що гроші брав з каси на свої особисті і полїтичні потреби против виразьної постанови статута, котра забороняє директорови брати гроші з каси. Др. Дудикевич обріхував дирекцию, сам вносив поданє о позичку 12.000 К. для себе а казав, що то для когось другого і на иншу цїль. Протоколи засїдань не ведено, або фалшовано. Так само др. Дудикевич довів до упадку кацапску крамницю, через него упало сьвято-Михайлівске брацтво. Взяв від покійного о. Тиховича 30.000 К. на народні цїли і сам тими грішми обходив ся тай не складав із них рахунків. Через нечесні дїла війскові власти здеґрадували єго із резервового офіцира на простого жовнїра. І т. д. і т. д.

Велику силу таких важких закидів піднїс посол Давидяк против дра Дудикевича.

Др. Дудикевич повинен був посла Давидяка заскаржити до суду за обиду чести. Але він знав, що „має масло на голові” тай сего не зробив. Натомість вибрано „мировий суд”, аби погодити посла Давидяка із дром Дудикевичом. Але заступники „росийского амбасадора” старали ся насамперед вибілити дра Дудикевича і доказати, що він чоловік „чесний”. Се їм не пішло і „мировий суд” розбив ся. А др. Дудикевич і далї мовчав...

Тодї посол Давидяк видав брошурку про той „суд чести” і в тій брошурцї знов зганьбив дра Дудикевича поздовж і поперек. В наслїдок тої брошурки соймовий кацапский клюб виключив дра Дудикевича аж до часу, доки він не очистить ся із пороблених єму закидів. Але др. Дудикевич знов далї мовчав...

Однак не мовчали дудикевичівскі поплечники. А. Шуст, др. І. Гриневецкий, Юл. Кисїлевский, Онуфрій Ґецев і Вол. Киндїй стали в оборонї дра Дудикевича і всьо то що посол Давидяк написав в брошурі про дра Дудикевича і дудикевичівцїв назвали брехнею і лайкою тай ще накинули ся на самого

посла Давидяка.
Посол Давидяк позиває дудикевичівцїв перед суд.

Посол Давидяк запізвав дудикевичівских поплечників А. Шуста, дра Гриневецкого, Юл. Кисїлевского, Онуфрія Ґецева і Вол. Киндїя за обиду чести перед суд. — Розправа відбула ся оден раз перед судом присяглих у Львові, але єї відрочено для зібраня доказового материялу. Та тепер недавно відбула ся там друга розправа. І одна і друга сторона кацапів зібрала на сю розправу досить материялу против себе. Переслухано богато сьвідків; перечитано богато документів, листів і протоколів і всьо то до купи показало тільки поганого болота, тільки плюгавства, що находить ся в таборі московских наймитів, що нам нїколи і не снило ся.

Що виказала судова розправа?

Кацапский посол Давидяк під присягою зізнав, що Др. Дудикевич в імени кацапів заключив з небіщиком гр. Потоцким, польским намістником в Галичинї і з польскою Радою народовою угоду і обовязали ся поперати себе взаїмно при виборах. Таким чином кацапи помогли до побіди польским шляґунам в руских округах — а поляки допомогли кацапам вибрати кількох послів між иншими і Д-ра Дудикевича до галицкого Сойму. Як би не ґраф Потоцкий, то Др. Дудикевич не був би сегодня послом. Голосували на него тільки шинкарі, і двірскі офіциялїсти, а не нарід!

До тепер, то ми тільки догадували ся по цїлій роботї, що кацапи здраджують наш нарід і лучать ся з Поляками против нас. Але тепер сами кацапскі сьвідки під присягою доказали се перед судом.

Дальше доказували сьвідки, що
Др. Дудикевич платний аґент росийский.

і так пок. президент мінїстрів Каз. Баденї сказав п. Ганчаковскому, що має на се докази, що Др. Дудикевич платний аґент росийский. Те саме доказав і посол Василько, а також посол барон Морзей мав певну підставу заявити, що Др. Дудикевич — се звичайний платний росийский аґент.

Сї закиди — як розповідав пос. Др. Король — дуже шкодили кацапскому клюбови.

Всї були і є того переконаня, що кацапи зрадники, ошусти і платнї росийскі аґенти!

Дальше совітник Лїсковацкий зізнав, що Др. Дудикевич в часах свого пробуваня у Відни здефравдував[2] 2000 рублїв з Росиі, присланих як „пособіє“ для кацапского студентского товариства „Буковина“.

Дальше розправа доказала, що
кацапи беруть з Росиї рублї на видаванє кацапских ґазет.

За рублями писали самі кацапскі посли. І так посол Давидяк, посол Др. Глїбовицкий, Др. Добряньский і проф. Костецкий писали по росийски листи до ґрафа Бобріньского до Петербурга, аби петербурске „Галицко-русское Общество“ дало гроші на видаванє кацапскої ґазети „Галичанина“.

Граф Бобріньский відповів, що гроші пришле але нехай кацапи стоячі під командою посла Давидяка і посла Д-ра Короля получать ся із кацапенятами, що стоять під командою посла Др. Дудикевича.

Навівши се говорив посол Давидяк дальше так:

„Я з д-ром Королем усе стояв на галицко-рускім становищу, нїколи не помітував нашою народною мовою і не можу згодити ся з фракциєю Дудикевича, яка почала заводити росийску мову навіть на селяньских зборах. Мене се болїло, бо я сам селяньский син і жаль менї було, що так помітують мовою, якою до мене мати говорила і якою я до своїх дїтий говорю.“

Так говорив під присягою перед судом кацапский посол Давидяк!

Але адвокат Др. Черлюнчакевич завважав що посли Давидяк і Др. Король пишучи лист до Петербурга за „пособіями“ заявили „чорне на білім“, що вони тільки про око стоять на галицко-рускім становищи, а в дїйсности нїчим не ріжнять ся від Д-ра Дудикевича.

В такій кацапскій крутни не легко дійти до правди. Але се одно певне, що, як одні так і другі — то погані зрадники нашого народу і „помітують мовою, якою до них мати говорила“! Перечитайте „Галичанина“, чи „Прикарпатскую Русь“, а переконаєте ся, що одні і другі пишуть по московски! Очевидно не задармо беруть з Росиї рублї!...

Розправа виказала дальше ріжні
цїкаві річи про господарку дра Дудикевича в кацапских „обществах“.
Як вже передом ми згадали, то др Дудикевич був в Коломиї директором „Самопомощи“, головою „Торгово-промишленного Союза“ і касиєром „брацтва сьв. Михаїла“.

Сьвідок др Семенов доказав, що гроші із каси „Самопомощи“ брав не тільки сам др Дудикевич, хотяй се виразно заборонене статутом, — але також єго конципіст др Алексевич, а навіть донька Дудикевича. Тимчасом ся каса була заснована для селян і міщан і тільки селяни і міщани повинні були користати із позичок!... Очевидно як дудикевичівцї розібрали гроші, то бідним селянам і міщанам не лишило ся нїчого!...

Послухаймо, що про свою господарку говорив сам др Дудикевич, як єго в судї „притиснули до муру“:

Др Дудикевич признав, що збрехав на засїданю, що др Алексевич потребує 12.000 К позички для будови дому, бо тимчасом ся позичка була призначена таки для Дудикевича. Не досить того. Сеї ухвали не вписано до протоколу, зарівно як і богато инших ухвал. Аж у два роки опісля вписано ту позичку до протоколу засїдань.

Др Дудикевич зізнав дальше, що протоколи були написані фалшиво і невірно! Дальше др Дудикевич признав перед судом, що контрольна комісия найшла, що в касї бракувало 7 векслїв, 18 записів довжних, що виплачено без ухвали 30.000 К, що вексель Мончаловского невиповнений, що залягають не лише рати, але й процента і т. д. і т. д. Він бояв ся затягати позичку в ческім банку („Ustředni Banka“) бо тодї господарка „вимагала би великої точности“...

До того сьвідок др Семенов доказав, що кацапска крамниця („Торгово-промишленний Союз“) упав з вини дра Дудикевича, що і „брацтво сьв. Михаїла“ упало також з єго вини, що др Дудикевич кошти програних процесів покривав із каси „Самопомощи“. І так касовими грішми покрив кошта 400 К програного процесу із дром Семеновом.

Дальше виказав др. Семенов, що др. Дудикевич дістав від покійного Тиховича 30 тисяч К на коломийску бурсу. Але др. Дудикевич гроші туда не дав, а пок. о. Павлюк нарікав на д-ра Дудикевича за те, що він заперечував, що дістав 30.000 К від Тиховича... Подібно дїяло ся і з другими записами.

І богато, богато таких „здєлок“ д-ра Дудикевича обговорювано в судї, але ми подаємо тільки дещо з того, бо всього і на воловій шкірі не списав би...

Згадаємо хиба іще, що в судї відчитано і кілька листів. В однім листї написав сов. Лїсковацкий, що
др. Дудикевич лгун, падлєц, мошенник і мерзавец![3]
Сов. Лїсковацкий радив д-рови Дудикевичови заскаржити єго за ті обидливі слова до суду, а він в судї докаже, що то всьо правда. Однак др. Дудикевич благорозумно мовчав. Коли додати вкінци, що війскові власти не защо будь, а певно за якусь нечесну справу обтяли єму офіцирскі зьвізди і здеґрадували на простого жовнїра, коли згадати, що і родинне житє д-ра Дудикевича представляє ся в дуже поганім сьвітлї, бо сьвідки доказували, що др. Дудикевич має любовні зносини із чужими жінками, — коли подивити ся на всю ту погань, то справдї гидко стає чоловікови!!

І за такого то „чесного“ і „ідейного“ провідника кацапскої партиї мусїли тепер відповідати А. Шуст, др. І. Гриневецкий, Юл. Кисїлевский, Онуфрій Ґецев і Вол. Киндїй.

Засуд.

Не помогла оборона аж трох адвокатів: д-ра Лисяка, д-ра Черлюнчакевича і д-ра Бромберґа. Не помогло запевнюванє кацапских адвокатів, що вони волїють польску лаву судиїв як руску. (Чи се не народна зрада зі сторони кацапів волїти польску лаву судиїв, а не хотїти судиїв руских??!!) Отже всьо то не помогло. Судиї присяглі узнали всїх обжалованих винними а Трибунал засудив їх так:

А. Шуст дістав 6 тижнїв арешту з постом що тижня; др. І. Гриневецкий 30 днїв арешту з постом; Юл. Кисїлевский 30 днїв арешту замінених на 1.500 К кари; Онуфрій Ґецев 30 днїв арешту замінених на 600 К кари, а Вол. Киндїй на 30 днїв замінених на 900 корон кари.

Кромі того засудив Трибунал винуватих на поношенє 30.000 К коштів процесу.

Однак кацапи тих страшних коштів судового процесу не дуже напудили ся. За їх вірну службу — заплатить се за них Росия.

Тепер вже знаємо як виглядає кацапска правда і кацапска ідея!

Хто уважно перечитав цїлий хід процесу кацапів, той переконав ся о яку то „правду“ тай „ідею“ ходило... Таких „правд“ та „ідей“ у кацапів тільки, що на голові волося.

Але ми буковиньскій кацапскій ґазеті д-ра Ґеровского не дивуємо ся що обстає за засудженими дудикевичівцями, бож галицкі дудикевичівцї і буковиньскі „опричники“ належать до одного і того самого кодла, а в слїд за тим і в одних і у других одна і та сама кацапска „правда" і кацапска „ідея“.


  1. В Галичинї є таке виборче право, що в кождім окрузї виборчім вибирають до Ради державної не лише посла але і єго заступника. Як посол зрече ся мандату, або умре, — то на єго місце входить єго заступник.
  2. Як би так зробив мужик, то сказали-би, що „вкрав“!
  3. По нашому значить се: брехун, падлюка, хабарник і остатна погань!


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у всьому світі.


Цей твір перебуває у суспільному надбанні у всьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1923 року і автор помер щонайменше 100 років тому.