скрепиця

скрепиця

Скрепи́ця, ці, ж. = Скрипиця 1. Взяли Донця, піймали, назад руки зв'язали, та й повели в темниці, закували в скрипиці. Чуб. V. 952.

Скрипи́ця, ці, ж. 1) Колодка, деревянные кандалы. Візьміть Палія Семена та забийте в кайдани, а на руки скрипиці. О. 1862. VIII. Скували ніжки да скрипицею. АД. I. 79. 2) Въ блокѣ, на кот. подвѣшивается въ ткацк. станкѣ начи́ння, скрипи́цями наз. та часть блока (жа́бки), въ которой обращается каточекъ. Шух. I. 256.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924