Словарь української мови (1924)/скрипиця
| ◀ скрипати | Словарь української мови С скрипиця |
скрипіти ▶ |
|
Скрипи́ця, ці, ж. 1) Колодка, деревянные кандалы. Візьміть Палія Семена та забийте в кайдани, а на руки скрипиці. О. 1862. VIII. Скували ніжки да скрипицею. АД. I. 79. 2) Въ блокѣ, на кот. подвѣшивается въ ткацк. станкѣ начи́ння, скрипи́цями наз. та часть блока (жа́бки), въ которой обращается каточекъ. Шух. I. 256.