Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/скрипиця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скрипиця
Берлін: Українське слово, 1924

Скрипи́ця, ці, ж. 1) Колодка, деревянные кандалы. Візьміть Палія Семена та забийте в кайдани, а на руки скрипиці. О. 1862. VIII. Скували ніжки да скрипицею. АД. I. 79. 2) Въ блокѣ, на кот. подвѣшивается въ ткацк. станкѣ начи́ння, скрипи́цями наз. та часть блока (жа́бки), въ которой обращается каточекъ. Шух. I. 256.