Словарь української мови (1924)/скрипіти

by Борис Грінченко

◀ скрипиця

Словарь української мови Борис Грінченко С скрипіти

скрипічник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Скрипі́ти, плю́, пи́ш, гл. 1) Скрипѣть. На нозі сап'ян скрипить, а в горшку трясця кипить. Ном. № 11191. 2) Скрежетать. Василь як спить, скрипить зубами. Терск. обл. 3) Играть на скрипку. Пан узів скрипку, зачів скрипіти, а богач з жінков і родійов пішли в данец. Гн. II. 177.