Словарь української мови (1924)/архимник
| ◀ архимандричий | Словарь української мови А архимник |
архимницький ▶ |
|
Архи́мник, ка, м. Шарлатанъ, плутъ. Та й остогиділи мені оці трикляті дурисвіти, чи то пак — архимники, що знай нашого брата дурять та під манастир підводять. Харьковъ.