Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бабник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бабник
Берлін: Українське слово, 1924

Бабни́к, ка́, м. 1) Сосудъ, въ которомъ пекутъ баби. См. баба 21. 2) = Бабинець. Подольск. г. Шейк.