Словарь української мови (1924)/бабинець
| ◀ бабин | Словарь української мови Б бабинець |
бабинка ▶ |
|
Баби́нець, нця, м. Отдѣленіе въ церкви, въ которомъ стоятъ женщины, — обыкновенно первое послѣ входного. Шух. I. 115. В церкві було повнісінько. Въ правім притворі стояли чоловіки та парубки, в лівім діди, на середині — малі хлопці, а в бабинці — молодиці та дівчата. Левиц. I. 13.