Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/байдики

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
байдики
Берлін: Українське слово, 1924

Ба́йдики, ків, мн. Баклуши; употребл. только въ формѣ байдики бити — бить баклуши, баклушничать. Ном. № 10872. Тобі б тільки лежати та байдики бити. Левиц. I. 423.