Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/балабушка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
балабушка
Берлін: Українське слово, 1924

Бала́бушка, ки, ж. 1) Ум. отъ балабуха. Маркев. 22. 2) Комокъ помета. Нехай він пом'янеться на кінську балабушку. Ном. № 8363.