Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/балакучий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
балакучий
Берлін: Українське слово, 1924

Балаку́чий, а, е. = Балакливий. Там така приязна та балакуча жінка. Кобел. у. Аби були слухачі, а наш Круглий оповідач дуже балакучий. Ком. II. 68.