Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бандури

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бандури
Берлін: Українське слово, 1924

Ба́ндури, дур, ж. мн. Внутренности, преимущ. животнаго. Мнж. 36. Знайшов там десь задріпане теля, облупив його, бандури випустив. Мнж. 13. Гляди, щоб він не випустив тобі бандур. Черном.