Словарь української мови (1924)/безверхий

by Борис Грінченко

◀ безвартність

Словарь української мови Борис Грінченко Б безверхий

безвершки ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Безве́рхий, а, е. 1) Не имѣющій вершины. 2) Не имѣющій крыши. Тяжко матір покидати у безверхій хаті. Шевч. 3) О зданіи: не имѣющій трубы. Аф.