Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безверхий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безверхий
Берлін: Українське слово, 1924

Безве́рхий, а, е. 1) Не имѣющій вершины. 2) Не имѣющій крыши. Тяжко матір покидати у безверхій хаті. Шевч. 3) О зданіи: не имѣющій трубы. Аф.