Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/беззаконник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
беззаконник
Берлін: Українське слово, 1924

Беззако́нник, ка, м. Беззаконникъ, преступникъ. Зараз же бумагу посилає, щоб беззаконника такого то схопить. Гліб.