Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безконешниця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безконешниця
Берлін: Українське слово, 1924

Безконе́чниця и безконе́шниця, ці, ж. 1) = Безконечник 2. 2) Сказка, безконечно повторяемая черезъ соединеніе конца ея съ началомъ.