Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безлітній

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безлітній
Берлін: Українське слово, 1924

Безлі́тний, а, е, безлітній, я, є. 1) Вѣчный. Чуб. III. 11. 2) Неизвѣстной давности, очень старый. Безлітний дід.