Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безодголосно

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безодголосно
Берлін: Українське слово, 1924

Безодголо́сно, нар. Беззвучно. Я ледві дочула: безодголосно такечки вона гомоніла. МВ. II. 199.