Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безперечний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безперечний
Берлін: Українське слово, 1924

Безпере́чний, а, е. Безспорный, несомнѣнный. Галиц.