Словарь української мови (1924)/безпричасний
Зовнішній вигляд
◀ безпричальний | Словарь української мови Б безпричасний |
безпробудний ▶ |
|
Безприча́сний, а, е. Безучастный, холодный. На дух, мару вона походила з своїм поглядом безпричасним. МВ. II. 199.