Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безпричальний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безпричальний
Берлін: Українське слово, 1924

Безприча́льний, а, е. Безпріютный, одинокій. Оттак живу я сама безпричальна — ні роду, ні чоловіка. Павлогр. у.