Словарь української мови (1924)/безсумний

by Борис Грінченко

◀ безсумлінно

Словарь української мови Борис Грінченко Б безсумний

безсумно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Безсу́мний, а, е. Безпечальный, беззаботный. Пригадали й дівочі безсумні часи. МВ. II. 179. Усякий би пізнав по його безсумному погляду, що не ввірився ще йому світ. Стор. М. Пр. 3.